Зима дивує… І це справді так! Виходиш на вулицю у двадцятиградусний мороз, але світить сонце, яке підіймає тобі настрій. Виблискує білосніжний хрусткий сніг, що аж сліпить очі, дерева ошатно вбрані в пухнасті шуби. 

Поглянь-но!  Сидить на дереві синичка, їй, мабуть, холодно? Та ні,  вона звикла до зимових холодів. Ось вийшов дідусь на засніжений ґанок – розчищатиме сніг. Він змайстрував годівничку для птахів та повісив її на старенький горіх біля воріт. А я з сестрою граю в сніжки. Хотіли зліпити сніговика, але сніг дуже пухнастий, ще не дуже добре ліпиться. То ж ми, не довго думаючи, чкурнули з санчатами на ковзанку. Бачу щастя й захват в очах моєї маленької сестри, бо вона вперше в житті випробовує свої сили на сніжній гірці. І їй це ой як подобається!

З добрими думками згадую, як ходила до родичів щедрувати напередодні старого Нового року, бажаючи їм миру, достатку та найголовніше – міцного здоров’я. 

Уже, звісно, більша частина зими залишилася тільки в спогадах, але я з нетерпінням чекаю наступну, щоб усе ж зліпити велику снігову бабу та ще раз відчути смак снігу, який кинула мені сестричка до рота. 

Цьогоріч зима здивувала! Не встигли ми зрадіти розвагам та сюрпризам, що дарують сніг із морозом, як вже за вікном дощ і плюсові показники на термометрах. А ще ця зима здивувала нас неочікуваним поверненням до стін рідної школи. Ми на це вже й не сподівалися… Але щастя поруч! Бо зима дивує!

(Фото до твору авторське)

Поділитися з друзями