Олена Лелюх

Не рубай мої крила, прошу,
я ж літаю хмарами мрій.
Не плюй ти у душу, прошу,
вона ж чистотою світить тобі.
Не ламай мої крила, прошу,
то ж віра моя і надія,
то тепло, що не згасло
і, сподіваюсь, збережеться повік.
Не гаси недопалки любові ...

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо оголеній дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую...
Тебе не судили – і ти не суди.
У ...

Вступаю в літо
тихо й несміливо.
Боюсь пробігти все за одну мить.
Лише ступила,
а вже співаю оду літу,
бо з теплом у серці якось легше йти.
Я ще не відаю, що там, за рогом,
і що чекає, якщо прямо йти.
Та точно знаю, що душа співає,
а серце ...

Вірші пишуться на папері,
не на комп'ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр… ...

Галушка, вишиванка, рушник… Від цих слів так і пахне українською волею. Хто б не ламав, хто б  не казав, що її немає, та нам – українцям – краще знати.

Той синьо-жовтий стяг, що танцює гопак із вітром і підспівує гімн солов’ю, та калина, що ...

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...

У моєму паперовому місті знову пролітало торнадо. Збираючи найцінніші речі, люди відпливали на паперових човниках хто куди, хвилюючись, чи зустрінуть ще колись своїх друзів, сусідів.

Це вже не перша катастрофа в цьому місті, усі вже звикли швидко ...

Небокрай. Сідає сонце, і вечір такий тихий і спокійний. Не вистачає лише тебе…

Пишу листа тобі, бо нарешті зрозуміла, що стільки років ми жили марно. Ти так і не навчився грати на гітарі, а я так і не змогла плідно заримувати жодного рядка.

А ...

Мурчить тихенько щастя в серці так непомітно, бо любить тишу й спокій.

Там, десь між щастям і дивом, є й закохані очі, і недоспані ночі, і перше кохання, і розбите коліно, і двійка, і двадцятка. Там є все…

Так, серце не ґумове. Та скільки ж ...

Кривава пляма на білому килимі. А ще вчора там була пляма від вина. Як швидко все змінилося: день змінив ніч, сонце – місяць, вона – мене.

Кривава пляма на білому килимі. Ти встромив ніж у спину, а я лиш сліпо кохала. Кохала й не спала ночей, бо ...

Коли світ такий сірий і непривітний, коли плаче все навкруги, є одна маленька людина, яка хоче світла, яка зробить усе навпаки. У неї золотисті коси, відкрите серце й завжди щира усмішка. Вона ніколи не плаче, бо не вміє. Коли проходить повз ...

Затишно – це бойфренди в джинсах із порваними колінами, мінімум макіяжу на обличчі, але достатньо, щоб почувати себе впевненою.

Кожна людина красива по-своєму. Комусь личить родимка на щоці, а комусь – шрам над бровою. Іноді здається, що всі ...

Де закінчується нескінченність? Ніде… А може, у степу безкрайому чи  в очах коханого?

В очах мого коханого починається Всесвіт. Там хтось пролив каву на лист із освідченням у коханні. Там ніби змішалися всі фарби й танцюють танго лише для мене. У ...