Поезія

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо оголеній дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую...
Тебе не судили – і ти не суди.
У ...

Вступаю в літо
тихо й несміливо.
Боюсь пробігти все за одну мить.
Лише ступила,
а вже співаю оду літу,
бо з теплом у серці якось легше йти.
Я ще не відаю, що там, за рогом,
і що чекає, якщо прямо йти.
Та точно знаю, що душа співає,
а серце ...

Вірші пишуться на папері,
не на комп'ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр… ...

Вже стали білі руки, губи, вії,
Замерзли враз озера та ліси.
Напевно, не здійсняться мої мрії,
Які давно живуть у кожнім сні.
Можливо, десь далеко, за лісами,
За горами, де видно сонця схід,
Я все-таки побачу моє щастя,
Нарешті все ж ...

Іще в колисці немовля
Найперше слово вимовля.
Наприклад, “місто” чи “матуся”,
“Нічний ліхтарик” чи “бабуся”.
Але коли воно зроста,
Питає маму: “Це Жовква?”
“Та ні, це, синку мій, Полтава”,-
Сказала хлопцю його мама.
“Це місто казка, це ...

Що означає для мене краса?
Це синє небо та жовті поля.
Що означає для мене краса?
Це райдуга в небі та сміх немовлят.
Що означає для мене краса?
Це казка дитяча й квітуча весна.
Це вітер у полі, мрійлива трава,
Зелені дерева та чиста вода… ...

Один квиток до літа можна?
Туди, де видно небокрай.
Один квиток до літа можна?
Там, де не видно моря край.
Туди, де завжди світить сонце,
Туди, де не побачу хмар,
Туди, де чайки білокрилі
Над хмарами летять у даль…
Де не побачу більше днів, ...

Дід давав Дарині дрова,
Дав дерева, дав діброву.
Дерев’яні дав дороги,
Дав дитячі джинси довгі.
Диктофон, джмеля, диктaнт
Дав Дарині дід Давай.
Дочці Дар’ї десять діб
Дерев’яний дід дзвонив.
Двигуни, десерти, дятлів
Давав дітям дерев’яний. ...

Я кожен день іду у сад,
А там на гілці – виноград
Висить собі та дозріває,
За листя від людей тікає.
Він, мов містечко чи село,
Або сім’я, або житло.
Від вітру іноді гойдається,
А потім осінь починається.
Він, мов розгублена дрібнота,
Тікає ...

Весь цей світ – спектакль,
А ми всі – актори…
Незлічені маски байдужості
Вкривають сцену порожнього театру.
Раптовість
Здатна все знищити.
Сліпо вивуджені репліки п'єси.
Божевілля – як стиль життя.
Втрата здорового глузду – ще не діагноз. ...

Чітко окреслена межа між надіями і сподіваннями –
Байдуже.
Б'юся голими руками об холодні
стіни безвиході –
Порожньо.
Ламаю грати примарних ілюзій –
Розтоптана.
Загублена у вічному мороці буденності –
Беззахисна.
Гризу зубами свіжоскопану ...

Ти з’явився в моєму житті раптово,
Як грім серед ясного неба.
Твоя усмішка була по дитячому щирою –
З ямочками на щоках.
Ти завжди вірив у краще й був до безглуздого впертим оптимістом,
Хоча життя ставило надто складні випробування.
І ...

«Пробач… Я не навмисно…»
А вибачати було й нічого, бо
Я для тебе була просто лялькою,
Що лежала на поличці поряд з іншими
Такими ж маріонетками…
Шкода, що почуття не порцелянові
І біль не має терміну придатності.
Бо не сховати за костюмом ...

Крижані дощі змивали слова,
Що кришталем лунали в порожній квартирі.
Ти пішов тихо і раптово.
А в повітрі досі бринить холодом
Твоє коротке «Бувай!»
Вітер курявою відносив у небуття слова,
Що так і не були сказані.
Відпустила.
Дала піти…
А ...