Поезія

Сидить цариця у темниці,
Світу білого не бачить,
Зна краси всі таємниці.
Поважай її, юначе!
Морквяну косу кожен знає:
Зелена, довга, пишна…
Струнку фігуру Діва має.
Скажуть всі: вона розкішна!
Вітамінами багата.
Хоч дешева, та корисна. ...

І ось одного ранку
важливий меценат
до раннього сніданку
схотів собі гранат.
Це зовсім не цукат,
не вата і не слива,
не кислий виноград
й не новорічне диво.
І стиглий, і червоний,
з приємним ароматом.
Цей фруктик таємничий
ми всі звемо ...

Якщо з’їв ти знов банан,
Не захочеш на диван,
Щоби ноги вверх підняти.
Ти захочеш танцювати!
Жоден в світі фрукт не знає,
Як людина полюбляє.
І смакують до нестями
І малеча, й усі мами.
Молодість буде довго тривати,
Струнка фігура - всіх ...

Тихо осінь чеше віти
Молоденьким кленам,
І пливуть великі хмари
Попід сірим небом.
Розстелився Пан Туман,
Вже не видно сонця.
Прохолодний вітерець
Стукає в віконце.
Пташки пісню завели
Радісну, веселу.
І одразу ж сум пропав,
Завітало ...

Я люблю тебе й завжди любила,
І в дитинстві тебе обіймала.
Пам'ятаєш, як в зиму холодну
Ти із ліжка мене не пускала?
А коли вже прийшов теплий квітень,
Тебе треба було заховати.
Розлучалися ми безутішно,
Готувалися спеку спіткати.
Я так ...

Він головний серед маленьких тендітних краплин.
Коли з’являється, доводиться ховатися...
Дощ завжди приносив сум,
Але не дівчинці Дарині.
Вона любить дощ.
У той час, як всі шукають у нім мінуси –
Вона знаходить плюси.
Дощ заспокійливий, ...

Солоні спогадів тумани
нависли в повітрі
і гірко мовчать.
А сльози скупо капають
на сухий сірий асфальт спокою,
стікаючи ніжною щокою...
Не бувають щирими очі,
які жодного разу не плакали.
Не буває щасливою душа,
у якої лише солодкі
хмари ...

Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Він любив доньку,
водив у кіно, в зоопарк.
А ми прокидалися,
чомусь сперечалися, я плакала.
Думали, що любовні історії з книжок –
то не про нас…
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер ...

Не рубай мої крила, прошу,
я ж літаю хмарами мрій.
Не плюй ти у душу, прошу,
вона ж чистотою світить тобі.
Не ламай мої крила, прошу,
то ж віра моя і надія,
то тепло, що не згасло
і, сподіваюсь, збережеться повік.
Не гаси недопалки любові ...

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо оголеній дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую...
Тебе не судили – і ти не суди.
У ...

Вступаю в літо
тихо й несміливо.
Боюсь пробігти все за одну мить.
Лише ступила,
а вже співаю оду літу,
бо з теплом у серці якось легше йти.
Я ще не відаю, що там, за рогом,
і що чекає, якщо прямо йти.
Та точно знаю, що душа співає,
а серце ...

Вірші пишуться на папері,
не на комп'ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр… ...

Вже стали білі руки, губи, вії,
Замерзли враз озера та ліси.
Напевно, не здійсняться мої мрії,
Які давно живуть у кожнім сні.
Можливо, десь далеко, за лісами,
За горами, де видно сонця схід,
Я все-таки побачу моє щастя,
Нарешті все ж ...

Іще в колисці немовля
Найперше слово вимовля.
Наприклад, “місто” чи “матуся”,
“Нічний ліхтарик” чи “бабуся”.
Але коли воно зроста,
Питає маму: “Це Жовква?”
“Та ні, це, синку мій, Полтава”,-
Сказала хлопцю його мама.
“Це місто казка, це ...