Усі ми чогось прагнемо, і мета в нас різна. Усе життя чекаємо щастя, а не живемо теперішнім. Ми шукаємо скарб, але не бачимо його поряд. Весь наш час витрачаємо на ілюзії, не звертаючи уваги на навколишнє.
У кожного різне поняття про скарб. І ...
читати далі Щодня ми зустрічаємо різних людей. Кожна особа унікальна й має свій стиль досягнення мети. Дехто вважає за потрібне заплатити, хтось інший віддає перевагу власним зусиллям. Але деякі люди гадають, що найефективнішим методом є маніпуляція. Вони всяко ...
читати далі Окуляри... Прозорі скельця, що допомагають нам чіткіше бачити світ. Вони безбарвні й не прикрашають правди. А що, як скло на очах стає рожевим? А що, як кришталик ока затягується яскравою кольоровою плівкою? Тоді твоє світосприйняття змінюється так, ...
читати далі
Ступила осінь рум’яною зеленню, позолотивши кожну душу. Зазирнула в кришталеві шибки й залишила ледь помітну сіру вуаль. Провела багряним пензлем по обличчях, спрямованих ввись. На заасфальтоване небо. Розсипала бурштинові зорі землею й торкнулася ...
читати далі Скільки емоцій може викликати лиш одне слово?..
Умить душа потоне в океані небесної роси або ж злетить аж до сонця й обпече ніжні крила. Кава випадково набуде солоного відтінку, кленові віти ввечері пахнутимуть вчорашнім, залитим імлою степом, а ...
читати далі Тебе люблю. Але ставлю крапку…
Що ж, маленький принц королівства брехні, я дійсно кохала самовіддано. Ні, не тебе, а театральний костюм і ту маску, що приросли плином часу до тіла. Розповім усьому світу про трояндову красу любові й ненависті в ...
читати далі
Сльози… початок нового, поминки минулого. Для багатьох – вихор емоцій, безжальний спосіб однієї людини бути поміченою в соціумі. Але для мене це дещо більш значиме, мотивуюче дійство, ніби чергова гра на публіку, але водночас щось інтимне, власне. ...
читати далі Зібрала всі мрії в кулак. Викинула в смітник.
Гітара. Лезо. Перерізала струни, як вени вздовж і впоперек. Як тільки можна. Блакитним стікали кров та акорди й розбивалися об кахельну підлогу у ванній.
Налила в склянку живу мелодію й виплеснула ...
читати далі Придбала квитки на потяг, але він запізнюється. На годину, на день... А може, і на вічність. Валіза наповнена речами – старим мотлохом із горища й дрібницями, які дістала з різних кишень. Кілька обгорток з-під цукерок (придбаних у крамниці вперше ...
читати далі Це буде зніяковілий весняний ранок. Крізь заплакану шибку ти бачитимеш лише безпорадну ковдру неба. Ховаючи дихання, йтимеш на кухню й звариш (за звичкою) каву з вершками. Без цукру. Тобі вже давно не було солодко. Тріпотітиме душа, а ти шукатимеш ...
читати далі Вона вальсувала, впавши сріблом на Місяць, між кришталевих заграв зірок. Примарою являється замріяним людям уві сні сьогодні, а вже завтра здійметься з Сонцем над пробудженим солодкою тишею світом.
Оксамитовими нотами переливається пісня. Про ...
читати далі
Вітер гойдає посивілі від сонця трави. Літо минає так швидко й непомітно, як день змінює ніч.
Ось уранці з першим літнім променем зросли грайливі колоски жита. Червень розстелив золоту ковдру, укривши нею багату українську землю, яка звикла брати ...
читати далі Старий клен втомлено колишеться, доки його листя ніби натякає, що осінь вже близько. І здається, нічого, окрім суму й щасливих спогадів, не залишається. Уже й журлива мелодія оповила вулиці, але спробуймо хоч на хвилинку згадати, як усе починалося. ...
читати далі