Проза

Озирнись навколо. Що ти бачиш перед собою? Що у твоїх руках? Це він. Наркотик ХХІ століття. Залежність, що майже не лікується. То що ж затягнуло тебе в паралельний світ через екран? Телефон. І не важливо який.  Діє він на нас однаково, хоча часто ...

Усі ми колись захоплювались артистами та акробатами в цирку, найрізноманітнішими танцюристами. Здавалося, вони літали по сцені, перебуваючи в стані невагомості. Та хто ж знав, що під маскою легкості криються недоспані ночі та численні тренування? 
...

Усі ми чогось прагнемо, і мета в нас різна. Усе життя чекаємо щастя, а не живемо теперішнім. Ми шукаємо скарб, але не бачимо його поряд. Весь наш час витрачаємо на ілюзії, не звертаючи уваги на навколишнє. 

У кожного різне поняття про скарб. І ...

Щодня ми зустрічаємо різних людей. Кожна особа унікальна й має свій стиль досягнення мети. Дехто вважає за потрібне заплатити, хтось інший віддає перевагу власним зусиллям. Але деякі люди гадають, що найефективнішим методом є маніпуляція. Вони всяко ...

Окуляри... Прозорі скельця, що допомагають нам чіткіше бачити світ. Вони безбарвні й не прикрашають правди. А що, як скло на очах стає рожевим? А що, як кришталик ока затягується яскравою кольоровою плівкою? Тоді твоє світосприйняття змінюється так, ...

Ступила осінь рум’яною зеленню, позолотивши кожну душу. Зазирнула в кришталеві шибки й залишила ледь помітну сіру вуаль. Провела багряним пензлем по обличчях, спрямованих ввись. На заасфальтоване небо. Розсипала бурштинові зорі землею й торкнулася ...

https://youtu.be/BRfqtmYmASI

Відеоформат твору.

Автор: Анна Лубянецька

Скільки емоцій може викликати лиш одне слово?.. 

Умить душа потоне в океані небесної роси або ж злетить аж до сонця й обпече ніжні крила. Кава випадково набуде солоного відтінку, кленові віти ввечері пахнутимуть вчорашнім, залитим імлою степом, а ...

Тебе люблю. Але ставлю крапку…

Що ж, маленький принц королівства брехні, я дійсно кохала самовіддано. Ні, не тебе, а театральний костюм і ту маску, що приросли плином часу до тіла. Розповім усьому світу про трояндову красу любові й ненависті в ...

Сльози… початок нового, поминки минулого. Для багатьох – вихор емоцій, безжальний спосіб однієї людини бути поміченою в соціумі. Але для мене це дещо більш значиме, мотивуюче дійство, ніби чергова гра на публіку, але водночас щось інтимне, власне.  ...

Зібрала всі мрії в кулак. Викинула в смітник. 

Гітара. Лезо. Перерізала струни, як вени вздовж і впоперек. Як тільки можна. Блакитним стікали кров та акорди й розбивалися об кахельну підлогу у ванній.

Налила в склянку живу мелодію й виплеснула ...

Придбала квитки на потяг, але він запізнюється. На годину, на день... А може, і на вічність. Валіза наповнена речами – старим мотлохом  із горища й дрібницями, які дістала з різних кишень. Кілька обгорток з-під цукерок (придбаних у крамниці вперше ...

Це буде зніяковілий весняний ранок. Крізь заплакану шибку ти бачитимеш лише безпорадну ковдру неба. Ховаючи дихання, йтимеш на кухню й звариш (за звичкою) каву з вершками. Без цукру. Тобі вже давно не було солодко. Тріпотітиме душа, а ти шукатимеш ...

Вона вальсувала, впавши сріблом на Місяць, між кришталевих заграв зірок. Примарою являється замріяним людям уві сні сьогодні, а вже завтра здійметься з Сонцем над пробудженим солодкою тишею світом.

Оксамитовими нотами переливається пісня. Про ...