Проза

Гадаю, що любов – поняття широке. До тварин, людей, рослин... Але батьківська любов – найсильніша й найвагоміша.

Мамина проявляється в турботі. Вона завжди зрозуміє, підтримає, буде для нас другом. Коли мені сумно, саме ненька пригорне. У її ...

Осінь – час прощання з теплом і зустрічі з холодом. Щодня стає  помітніше, що сонце встає з-за обрію все пізніше, а заходить раніше. Частіше йдуть дощі, дмуть вітри холодні. Усе рідше світить сонце. Ось наче нещодавно було тепло, та вже повернувся ...

Осіннє небо буває таким же різноманітним, як і осіння погода. То чисте, високе, блакитне, то щільно затягнуте низькими сірими, немов мишенятка, хмаринками. Часто можна спостерігати, як осінній прохолодний вітер жене їх небом, немов пастух овець на ...

Небокрай… Такий привабливий, захоплюючий. За ним – червоно-жовте, уже не гаряче сонце спускається спочити. Хмаринки, мов зграя світлячків, полохливо рухаються у своєму напрямку. Небо виглядає так, мов на нього хтось пролив яскраві барви веселки. Усі ...

Затишно мені сидіти вдома. Дивитися чудні фільми, читати цікаві книги. Закутавшись у тепленьку, м'якеньку, мов хмаринки, ковдру, залишатися на самоті з думками. Усе сповнено теплом, турботою і ласкою.

Люблю сидіти з чашкою ароматного чаю чи ...

Галушка, вишиванка, рушник… Від цих слів так і пахне українською волею. Хто б не ламав, хто б  не казав, що її немає, та нам – українцям – краще знати.

Той синьо-жовтий стяг, що танцює гопак із вітром і підспівує гімн солов’ю, та калина, що ...

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...

У моєму паперовому місті знову пролітало торнадо. Збираючи найцінніші речі, люди відпливали на паперових човниках хто куди, хвилюючись, чи зустрінуть ще колись своїх друзів, сусідів.

Це вже не перша катастрофа в цьому місті, усі вже звикли швидко ...

Небокрай. Сідає сонце, і вечір такий тихий і спокійний. Не вистачає лише тебе…

Пишу листа тобі, бо нарешті зрозуміла, що стільки років ми жили марно. Ти так і не навчився грати на гітарі, а я так і не змогла плідно заримувати жодного рядка.

А ...

Мурчить тихенько щастя в серці так непомітно, бо любить тишу й спокій.

Там, десь між щастям і дивом, є й закохані очі, і недоспані ночі, і перше кохання, і розбите коліно, і двійка, і двадцятка. Там є все…

Так, серце не ґумове. Та скільки ж ...

Кривава пляма на білому килимі. А ще вчора там була пляма від вина. Як швидко все змінилося: день змінив ніч, сонце – місяць, вона – мене.

Кривава пляма на білому килимі. Ти встромив ніж у спину, а я лиш сліпо кохала. Кохала й не спала ночей, бо ...

Коли світ такий сірий і непривітний, коли плаче все навкруги, є одна маленька людина, яка хоче світла, яка зробить усе навпаки. У неї золотисті коси, відкрите серце й завжди щира усмішка. Вона ніколи не плаче, бо не вміє. Коли проходить повз ...

Затишно – це бойфренди в джинсах із порваними колінами, мінімум макіяжу на обличчі, але достатньо, щоб почувати себе впевненою.

Кожна людина красива по-своєму. Комусь личить родимка на щоці, а комусь – шрам над бровою. Іноді здається, що всі ...

Де закінчується нескінченність? Ніде… А може, у степу безкрайому чи  в очах коханого?

В очах мого коханого починається Всесвіт. Там хтось пролив каву на лист із освідченням у коханні. Там ніби змішалися всі фарби й танцюють танго лише для мене. У ...