Твори з тегом: дощ

Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.


Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап... ...

Повновода ріка. Теплі хвилі хлюпочуть навколо човна, заважають пливти чи підштовхують уперед. Весла стираються об тверде каміння й, трохи загальмувавши, набирають знову темпу.

Праворуч – буря. Така вперта спокуса – повернути ліворуч. Але ...

Густий туман поглинув ранкову тишу міста. За вікном буденна картина: вітер, злива, сонні обличчя тих, хто поспішає неквапом у своїх справах. А увесь світ, здається, загорнувся в сіру ковдру хмар. Надовго…

Примостившись якомога зручніше, поринаю у ...

Який же цікавий дощ. Він несе в собі тисячі людських емоцій: радість, злість, смуток... Кожен, хто бачить, що насуваються дощові хмари, вкладає в них свій сенс, свої почуття. Комусь цей катаклізм зіпсував побачення, хтось зітхає, адже хотів в цей ...

Він головний серед маленьких тендітних краплин.
Коли з’являється, доводиться ховатися...
Дощ завжди приносив сум,
Але не дівчинці Дарині.
Вона любить дощ.
У той час, як всі шукають у нім мінуси –
Вона знаходить плюси.
Дощ заспокійливий, ...

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...

Місто вже прокинулося, сонно потягнулося до сонечка, а воно ласкаво полоскотало його.  Невдоволені люди човгали прохолодним асфальтом та бурмотіли під носа. Туман потроху зникав, залишаючи  неприємну сирість. Птахи розрізали своїми могутніми крилами ...

Сьогодні я розплющив очі й побачив навкруги білі густі хмари. Не пам'ятаю, що було до того. Не пам'ятаю, хто я… Лише розумію, що сьогодні станеться щось важливе, незабутнє, яке не передати словами… А зараз відчуваю тільки холод. Він тримає мене й не ...