Твори з тегом: кохання

Хто я тобі: ворог чи друг?

Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.


Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап... ...

читати далі

Скінчилася п’єса…

Скінчилася п'єса.
Останні ноти фальші
наповнюють легені хриплим басом.
Свідомість
годує немитими спогадами
на сніданок, обід та вечерю —
По горло сита.
Та, врешті, кращого чекати марно:
Чого боялася — на те й наштовхнулася.
Тепер вальсую в ...

читати далі

Хочеться просто злетіти…

Хочеться просто злетіти
Із глибин сновидінь —
Випірнути на поверхню, задихаючись.
Тікати, що є сили,
Здіймаючи пил на узбіччя
Порожньої душі.
Спогади спалені —
Не залишилось нічого, крім
Густого полинового вітру.
А може, то просто листя ...

читати далі

Не ламай мені крила…

Не ламай мені крила —
я подарую свою весну заквітчану,
Не малюй чужі портрети:
Муза тільки я!
Чуєш, як б'ється
У твоїх руках паралізоване серце:
Доживає останні дні
Нікчемного життя.
Варто лиш торкнутися крилом ненароком,
Випурхнути із ...

читати далі

Вона будує, вона й ламає

Нас звела спільна подруга... Звичайна дівчина допомогла побудувати моє щастя.

Вона познайомила нас і розчинилася в повітрі, що було дуже дивно, але коли закоханий, ти не звертаєш увагу ні на що, окрім нього. Біле, наче сніг, волосся зачарувало ...

читати далі

Гріх

Це не твоя вина, а моя. Бо я змогла пробачити тоді твій гріх. Не побачила твій сміх наді мною. Той погляд, який приховував нещирість та відразу. Та кожного дня чекала на ті слова… Чекала…

О милий! Невже «це все була лиш видумка моя»? І не було ...

читати далі

Моє кохання через призму поезії Франка

Із приходом кохання існування набуває нового сенсу, людина змінюється: усе здається інакшим, неземним. Іноді здається, що без цього почуття життя втрачає сенс…

І чом твій усміх – для мене скрута,
 Серце бентежить, як буря люта

За вікном ...

читати далі

Моє кохання через призму поезії Івана Франка

Кохання – це нагорода за болісні миті. Життя не було б таким яскравим без блиску тих смарагдових очей. Із тої пори – це весь мій світ. Іншого не треба.

Твої очі, як те море
Супокійне, світляне:
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне.
...

читати далі

Моє кохання через призму поезії Франка

Вечір вистрибнув з вікна багатоповерхівки, накривши заспане місто сутінками. Всередині теж хазяйнувала сліпа темрява. Тиша пробиралася до кісточок, до найглибших закутків душі, паралізуючи. У легенях застиг пронизливий воронячий крик. Думки, ...

читати далі

Кохання любить тишу

Глибина щастя ховається в сонячній усмішці звичайного пішохода або ж маленького янголятка з бантиками та яскравими очима, які випромінюють тепло і радість водночас. Можливо, мене вважатимуть божевільною, але в цих очах я намагаюся знайти відповідь ...

читати далі

Моє кохання через призму поезії Івана Франка

«Не знаю, що мене до тебе тягне», я потопаю у твоїх обіймах та задихаюся від аромату парфумів. Кожен пересічний, друг, родич каже покинути тебе, аргументуючи переконливими фактами. Але я наче метелик, що нарешті розправив крила, віддаюся пориву ...

читати далі

Небокрай

Небокрай. Сідає сонце, і вечір такий тихий і спокійний. Не вистачає лише тебе…

Пишу листа тобі, бо нарешті зрозуміла, що стільки років ми жили марно. Ти так і не навчився грати на гітарі, а я так і не змогла плідно заримувати жодного рядка.

А ...

читати далі

Кривава пляма на білому килимі…

Кривава пляма на білому килимі. А ще вчора там була пляма від вина. Як швидко все змінилося: день змінив ніч, сонце – місяць, вона – мене.

Кривава пляма на білому килимі. Ти встромив ніж у спину, а я лиш сліпо кохала. Кохала й не спала ночей, бо ...

читати далі

Де закінчується нескінченність?

Де закінчується нескінченність? Ніде… А може, у степу безкрайому чи  в очах коханого?

В очах мого коханого починається Всесвіт. Там хтось пролив каву на лист із освідченням у коханні. Там ніби змішалися всі фарби й танцюють танго лише для мене. У ...

читати далі