Наші твори

Небокрай… Такий привабливий, захоплюючий. За ним – червоно-жовте, уже не гаряче сонце спускається спочити. Хмаринки, мов зграя світлячків, полохливо рухаються у своєму напрямку. Небо виглядає так, мов на нього хтось пролив яскраві барви веселки. Усі ...

Затишно мені сидіти вдома. Дивитися чудні фільми, читати цікаві книги. Закутавшись у тепленьку, м'якеньку, мов хмаринки, ковдру, залишатися на самоті з думками. Усе сповнено теплом, турботою і ласкою.

Люблю сидіти з чашкою ароматного чаю чи ...

Він головний серед маленьких тендітних краплин.
Коли з’являється, доводиться ховатися...
Дощ завжди приносив сум,
Але не дівчинці Дарині.
Вона любить дощ.
У той час, як всі шукають у нім мінуси –
Вона знаходить плюси.
Дощ заспокійливий, ...

Солоні спогадів тумани
нависли в повітрі
і гірко мовчать.
А сльози скупо капають
на сухий сірий асфальт спокою,
стікаючи ніжною щокою...
Не бувають щирими очі,
які жодного разу не плакали.
Не буває щасливою душа,
у якої лише солодкі
хмари ...

Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Він любив доньку,
водив у кіно, в зоопарк.
А ми прокидалися,
чомусь сперечалися, я плакала.
Думали, що любовні історії з книжок –
то не про нас…
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер ...

Не рубай мої крила, прошу,
я ж літаю хмарами мрій.
Не плюй ти у душу, прошу,
вона ж чистотою світить тобі.
Не ламай мої крила, прошу,
то ж віра моя і надія,
то тепло, що не згасло
і, сподіваюсь, збережеться повік.
Не гаси недопалки любові ...

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо оголеній дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую...
Тебе не судили – і ти не суди.
У ...

Вступаю в літо
тихо й несміливо.
Боюсь пробігти все за одну мить.
Лише ступила,
а вже співаю оду літу,
бо з теплом у серці якось легше йти.
Я ще не відаю, що там, за рогом,
і що чекає, якщо прямо йти.
Та точно знаю, що душа співає,
а серце ...

Вірші пишуться на папері,
не на комп'ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр… ...

Галушка, вишиванка, рушник… Від цих слів так і пахне українською волею. Хто б не ламав, хто б  не казав, що її немає, та нам – українцям – краще знати.

Той синьо-жовтий стяг, що танцює гопак із вітром і підспівує гімн солов’ю, та калина, що ...

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...

У моєму паперовому місті знову пролітало торнадо. Збираючи найцінніші речі, люди відпливали на паперових човниках хто куди, хвилюючись, чи зустрінуть ще колись своїх друзів, сусідів.

Це вже не перша катастрофа в цьому місті, усі вже звикли швидко ...

Небокрай. Сідає сонце, і вечір такий тихий і спокійний. Не вистачає лише тебе…

Пишу листа тобі, бо нарешті зрозуміла, що стільки років ми жили марно. Ти так і не навчився грати на гітарі, а я так і не змогла плідно заримувати жодного рядка.

А ...

Мурчить тихенько щастя в серці так непомітно, бо любить тишу й спокій.

Там, десь між щастям і дивом, є й закохані очі, і недоспані ночі, і перше кохання, і розбите коліно, і двійка, і двадцятка. Там є все…

Так, серце не ґумове. Та скільки ж ...