Наші твори

Гадаю, що любов – поняття широке. До тварин, людей, рослин... Але батьківська любов – найсильніша й найвагоміша.

Мамина проявляється в турботі. Вона завжди зрозуміє, підтримає, буде для нас другом. Коли мені сумно, саме ненька пригорне. У її ...

Осінь – час прощання з теплом і зустрічі з холодом. Щодня стає  помітніше, що сонце встає з-за обрію все пізніше, а заходить раніше. Частіше йдуть дощі, дмуть вітри холодні. Усе рідше світить сонце. Ось наче нещодавно було тепло, та вже повернувся ...

Осіннє небо буває таким же різноманітним, як і осіння погода. То чисте, високе, блакитне, то щільно затягнуте низькими сірими, немов мишенятка, хмаринками. Часто можна спостерігати, як осінній прохолодний вітер жене їх небом, немов пастух овець на ...

Небокрай… Такий привабливий, захоплюючий. За ним – червоно-жовте, уже не гаряче сонце спускається спочити. Хмаринки, мов зграя світлячків, полохливо рухаються у своєму напрямку. Небо виглядає так, мов на нього хтось пролив яскраві барви веселки. Усі ...

Затишно мені сидіти вдома. Дивитися чудні фільми, читати цікаві книги. Закутавшись у тепленьку, м'якеньку, мов хмаринки, ковдру, залишатися на самоті з думками. Усе сповнено теплом, турботою і ласкою.

Люблю сидіти з чашкою ароматного чаю чи ...

Він головний серед маленьких тендітних краплин.
Коли з’являється, доводиться ховатися...
Дощ завжди приносив сум,
Але не дівчинці Дарині.
Вона любить дощ.
У той час, як всі шукають у нім мінуси –
Вона знаходить плюси.
Дощ заспокійливий, ...

Солоні спогадів тумани
нависли в повітрі
і гірко мовчать.
А сльози скупо капають
на сухий сірий асфальт спокою,
стікаючи ніжною щокою...
Не бувають щирими очі,
які жодного разу не плакали.
Не буває щасливою душа,
у якої лише солодкі
хмари ...

Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Він любив доньку,
водив у кіно, в зоопарк.
А ми прокидалися,
чомусь сперечалися, я плакала.
Думали, що любовні історії з книжок –
то не про нас…
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер ...

Не рубай мої крила, прошу,
я ж літаю хмарами мрій.
Не плюй ти у душу, прошу,
вона ж чистотою світить тобі.
Не ламай мої крила, прошу,
то ж віра моя і надія,
то тепло, що не згасло
і, сподіваюсь, збережеться повік.
Не гаси недопалки любові ...

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо оголеній дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую...
Тебе не судили – і ти не суди.
У ...

Вступаю в літо
тихо й несміливо.
Боюсь пробігти все за одну мить.
Лише ступила,
а вже співаю оду літу,
бо з теплом у серці якось легше йти.
Я ще не відаю, що там, за рогом,
і що чекає, якщо прямо йти.
Та точно знаю, що душа співає,
а серце ...

Вірші пишуться на папері,
не на комп'ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр… ...

Галушка, вишиванка, рушник… Від цих слів так і пахне українською волею. Хто б не ламав, хто б  не казав, що її немає, та нам – українцям – краще знати.

Той синьо-жовтий стяг, що танцює гопак із вітром і підспівує гімн солов’ю, та калина, що ...

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...