Наші твори

Україна – це колиска талановитих людей, чиї винаходи та відкриття мали й мають значний вплив на розвиток людськості. Віддаючи шану нашим видатним краянам, ми розуміємо, наскільки важливим є творчий хист українців для руху вперед всього світу.
...

Колись жила-була колюча тварина – зараз її назва їжак. Це створіння звали Кактус. Він мав дуже багато колючок зеленого кольору, мився так само, як коти. Язик у Кактуса був дуже міцний та не відчував білю.

Коли з його рота випав клубок колючок і з ...

Моя бабуся часто розповідала історію про сільського діда, який після пережитої клінічної смерті на прохання залишатись у реанімації відповів: «Кома, то ще не крапка». Після чого вирвав крапельниці та пішов додому.

У цій історії обігрується ...

«Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики та квіткових пахощів», — так українську мову описував Олесь Гончар. І дійсно, її звучання зачаровує, а мелодійність відчувається в кожному слові. Мова — це не просто засіб спілкування, це душа ...

У далекій країні, де слова були живими істотами, існувала маленька душа на ім’я Наголос. Він був мініатюрний, але мав велику силу: коли цей дивак ставав над словом, воно робилося особливим, набувало сенсу.

Одного разу Наголос натрапив на камінь ...

Давним-давно жила дівчинка, яка дуже любила гуляти на природі. Кожного разу, коли її тато йшов на риболовлю, вона також бігла за ним. Дівчинка любила сісти біля водички й говорити до неї. Також розмовляла з деревами й кущами, коли гуляла, бо ...

 Перемога – це сонце після бурі,

Крила, що здіймаються з болю.

Це сміливий крок у майбутнє,

Світло, яке має надію.

Вона пахне щастям і волею,

Говорить голосом сили.

Перемога живе в кожному серці,

Що бореться й не здається.

У житті буває важко…

Важко зрозуміти, почути, пробачити, написати контрольну з математики та піднятися з ліжка о шостій ранку. У щоденній рутині ми перестаємо помічати дрібниці, забуваємо усміхнутися, коли це так потрібно, сказати просте: ...

Перемога – це не солодка мить,

коли отримав все, до чого йшов.

Кінець етапу, мить тріумфу.

А це зупинка

перед чимось новим.

Це тиша після бурі,

коли навколо спочиває все

і час подумати

про нові цілі.

Це вміння рухатись ...

І от знову я поринаю у сон,

неначе в океан.

Де не існує часу,

де хвилі огортають місяць,

як мрії.

Це мить, у якої немає мети,

а небо – це порожня чаша…

Тінь, що не залишає слідів,

тихо шепоче про нездійснене.

Сон – це ...

Злість – це шторм,

що рушить все навколо,

буревій на душі,

потужна блискавка,

після якої все згорає.

Навіть те, куди не влучить.

Можна гнів тримати в собі, але рано чи пізно

вибухне, як вулкан у грудях,

що довго спав,

буде ...

На асфальті залишилися сліди важких чобіт,

наче відлуння бою,

що ніколи не згасне.

Повітря пахне втомою,

але у вікнах заграло світло —

не лампи, а душі.

Трава проростає крізь бетон,

мов останнє слово свободи, ...

Жила собі дівчина на ім’я Волошка. Очі в неї були сині, наче ясне небо.

Одного жахливого дня почалася війна. Її хлопець пішов на фронт захищати рідну Україну. Коли Волошка дізналася про це, то заплакала рясними слізьми. Із її сліз, які впали на ...

Чи не найпотужнішим сенсом людського існування є здатність творити.

Здавна мистецький талант пов’язували із чимось священним, людей ділили на харизматів і профанів. Харизма в перекладі означає «Божий дар», а профанами називали людей, яких Господь ...