Єлизавета Пукас

Мироточила ікона в храмі Святого Пантелеймона. Безплемінна язичниця суворо поглядала на сльози. На які, по суті, не мала права. Вона стояла серед чужих, із покритою по-їхньому головою. Їй потрібно було знати, за що ці глибокі люди, котрі Вірують у ...

Уроджена я й викохана на теренах славної країни з «У» попереду, де різні люди водяться. Було б брехнею стверджувати, що моя натура не перейняла якісь диковинки чухраїнців. Звісно, не завжди чухаюся! Цю рису моїх побратимів намагаюся, досить успішно, ...

«Маруся Чурай»… То був ніби груповий сеанс психотерапії, на який витягли все горе, страждання й болі, які огортали нас у житті, та й не одне століття. Актори вивершили це все й змусили прожити. І перше кохання, коли ти дійсно знав, що любиш, але ...

«Усе минає, і це теж минеться»… Цар Соломон таки мав рацію. Уся істина  обрамлена в кільце, а мені завжди було мало того значення. Бо наша історія теж закінчилася: відіграли останні акорди. Серед тиші обтинали мінорами, але, мабуть, і це вже ...

Надворі правила осінь. Суботнього ранку в класі було холодно, і я потягнулася до вікна, аби зачинити.

 — Лізо, будь ласка, лиши відчиненим. Хоча б на провітрювання. Мені так млосно…

Без зайвих запитань я із задоволенням погодилася, бо, власне, ...

Осінь розпливається асфальтом, дзеркально обійнявши верховіття. Може, я теж тебе не кохаю, і то лишень фантом підліткових віршів? Здається, «ти просто схожий на Долю»… Ось у класиці завжди підказок більше, ніж в мене. От нащо вітер пронизує ребра, ...

У Школі культурної дипломатії одним із наших завдання було створити кіновізитівку, або іншими словами — зняти поетичне кіно. Я обрала фрагмент вірша Іздрика «Be like bee”.

Як на мене, це історія про єднання двох душ. Кажуть, інколи люди ...

Нас готували на Землю. Зачудовано розповідали, що там живуть люди — такі великі частини Всесвіту, якими нам судилося стати в близькому майбутньому! Щоправда, поки що ми мало розуміли, що це: їхні закони/ думки/емоції/можливості страхали та вабили ...

«Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі»
(Ліна Костенко). 
Неймовірно, скільки варіацій можна створити за допомогою слів. Вихор почуттів — спробуй модерн, глибокі роздуми — пиши класику! Або й зовсім експериментуй, як ...

Уявляєш, а ми вже давно з тобою ведемо розмову (може, рік чи два — не суттєво). Щоразу посилаю думки нейронами й сподіваюся, що ти вловлюєш сигнали мого маяка. Знаєш, а я без страху можу розповісти тобі все (від розпорядку дня до теорії квантового ...

Нам із тобою час уже визнати: стару розбиту вазу не варто клеїти. Я не вірю старим фікціям. Тут один лише шлях — викинути. У стосунках, що втратили істинність, краще вчасно поставити крапку. Розійшлися. Забули. Викреслили. Одного разу точно було ...

Я — українка. Мені властиво любити природу та знатися на травах. Разом із маминим молоком душі передалося вміння відчувати небо та передбачати погоду. І досить довго, упритул до мого шістнадцятиріччя, я цілковито довіряла людям та прагнула гармонії. ...

Ліричний герой цього тексту має хриплий табірний голос, лікований м’ятними цукерками. Він поки що дуже тихий, але через те не менш сильний, якщо все ж таки наважився розповісти про найкращий загін родом із найпалкішої другої зміни. Тож влаштовуйтеся ...

– Ти тільки поглянь! Сьогодні небу зовсім затісно в хмарах. Воно онде – гуляє футболками перехожих. А цей промінчик ніби навмисно заплутався у волоссі цієї русокосої. Тільки бери та знімай. Ха-ха-ха, – дівчина залилася гучним сміхом. 

– Я ж тобі ...