Цей світ чув історії покинутих. Не одну, не дві — безліч. Але сьогодні я спровокую виверження вулкану, спопелюсь ущент, але розповім історію тої, котра кинула. (Так, це буде не просто, але присмак терпкого чаю змусив розрізати цю сольну залозу).
...
Крізь призму лісову (думки Лісовика)
Утомили мене ці люди... Усе рубають, випалюють, руйнують. Мабуть, я їм більше не зможу довіряти… Навіть бороду відрізав. Справді, де це бачено, щоб ми, народ по своїй природі вільний, братались із цим людським кодлом?
От і я так зважив... ...
читати даліНеосяжна любов сонцепоклонників
Мої ноги колола свіжоскошена трава. Я намагалася щось із цим зробити, але не придумала нічого кращого, аніж просто розправити спідницю, яка так нагадувала волошкове поле, і всістися зручніше. Легенький вітерець тим часом бавився з шовковою стрічкою, ...
читати даліЗупиняю світлий погляд (навіяне поезією Лесі Українки)
У бульбашках днів майоріли із вітром поволі сотні душ, що не знали іще до пуття, хто вони й скільки часу пройшло від світання, де земля і як пахне торішня весна. Не секрет ні для кого, що птаство тут долає навчання своє: вакцинуються болем і ...
читати даліБоятися щастя
Ночами обожнюю заглядати в чужі вікна з моїм єдиним надійним компаньйоном – котом! А що поробиш, коли зірок не видно, а на романтику тягне? На жовтогарячих екранах постійно вирує життя, а я тим часом пірнаю в спогади:
– А боятися щастя ...
читати даліЦіную момент
Карл Саган колись порівняв людей із метеликами, які живуть лиш один день, а думають, що то була вічність... Так, тоді, виходить, я багацько прожила! Часом і за сто років можна не зрозуміти: живий був чи вмер ненародженим. А мені, без сумніву, ...
читати даліЯннеждордіВ*
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не знайшовши нового добра
Леся Українка
Мій світ не був чимось поганим. Просто історія дісталась автора: не обійшлося без пожеж. Раніше я цього боялася... Сьогодні ж безжалісно зачинила ...
Тіні довшають опівдні (навіяне повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)
Спогади мають присмак… Вимріяна вистава першої закоханості зачепилась у пам’яті червоною помадою... Норовлива схилилася до твоєї щоки, скорилася, але не звикла до вибриків. Чуєш співанки Черемошу?
Болісна розлука смакувала березневим снігом і ...
читати даліМоно-но-аваре*
Є листи, які ніколи не відправлять, як і твори, які ніколи не прочитають. Знаєш, у моїй душі було не одне багаття, тож, мабуть, слова вже не вартують і центу. Туман переплівся з ожеледдю, думки – з хмарочосами, а проза, кажуть, обросла ...
читати даліВолодимиру-Вальтеру Ковалику присвячується
Історії сягають відлунням,
Коли в житті вже немає творця.
Наша справа - згасити відлюддя
Й пам’ятати про титана-отця.
«У серці місця небагато», – колись так казала моя бабуся. Було б чудово, якби там вмістилися всі «НАЙ» та «ЄДИНІ». А як бути, ...
Мотиви інтермецо
Коли тема запропонована,
але мотив – щирий
Ось і завершилася наукова конференція. Очікуваний і напружений МАН позаду, навіть відомі результати. Це той стан, коли тиждень розтягся в місяць, день – у хвилину, а емоції розчинилися в лоні часу. Якщо ...
Привітання!
Хрумтіла під ногами крига, ховаючи сніжок, начебто вчора... А сьогодні ми ближчі до традицій наших предків: зустрічаємо Новий рік в умовах «весняної відлиги». Може, то й хороший знак, як думаєте? Може, нарешті нас чекає повне перезавантаження? Може, ...
читати даліСліди в повітрі
Я загубив тебе в минулому житті… Кажуть, ми не в змозі пам’ятати те, чого ще не трапилося, але як же тоді пояснити це…
Щоночі я прокидаюся, ніби у вирії. Іграшкові хмаринки маревом являють мені тебе, таку невагому й мрійливу Хоча й не видно чітко ...
читати даліВитинаю ножицями душу
Витинаю ножицями душу. Завдяки тобі вона вже давно паперова, тож хоч із візерунками буде... Ці пустоти розчинили мої нервові суцвіття, та, знаєш, тепер зручніше палати: ці дірки ближчі до серця, а там же й досі нуртує вогнежар...
Колись ми були ...
читати далі