Дар’я Гаврилко

аватар користувача
У невеликому затишному місті, де зранку лине незабутній запах свіжоскошеної трави, прохолодна роса омиває босі ноги, а пахучі вишукані трави ніжно обвивають витончену шкіру й туманять розум, сиджу на безкінечних сходинах, які ведуть у глиб парку. А навколо тиша… Сонце вже давно вийшло з-за горизонту, а на асфальті все ще немає людських кроків. Гармонія... Як у танці… Люди мало-помалу заповнюють ідеальні спокійні вулиці, а думки ніяк не знаходять свого місця й словами виливаються в нотатник. Так народжуються мої твори. Так я шукаю відповідь на банальне питання: «Так все ж таки: хто я?»

Бажаю мамі

Мама! Ти ж знаєш, що ти найкраща? До тебе завжди можна звернутися, а поруч не страшні ніякі монстри під ліжком. Матусю, ніколи не сумуй, я не хочу бачити твої мокрі очі, незважаючи на те що вони завжди прекрасні. Рідна моя, вибач! Я багато разів ...

читати далі

Дивуюсь світові…

Дивуюсь світові: розкішне весняне небо розкинуло всі свої барви, намагаючись зробити перший світанок по-справжньому мальовничим... 

Минула зима, лід скресає, виблискуючи рясними краплинками поту, калюжі тимчасово захоплюють у свої володіння ...

читати далі

Хвилинка мотивації

Вона обіймає кожного, зігріває... Але не дає поворухнутися:  наче сталеві ланцюги по всьому тілу, а гиря тягне на дно. Думаємо, що це на краще, але просто нічого не розуміємо.  Щось дивне змушує змерзнути аж до лихоманки. Здоровий глузд покинув нас, ...

читати далі

Що робить мене щасливою?

Гадаю, ми всі хочемо бути щасливими, отримувати задоволення від життя. Люди мріють знайти своє місце на планеті й приносити користь іншим, але, попри все, кожен має своє «щастя». Неповторне.

Ми надихаємо та змушуємо всміхатися один одного. Усі ...

читати далі

Кав’ярня на розі

Як завжди, невчасно задзижчав набридливий будильник. Наче грім серед ясного неба. Допитливі промені яскравого сонця різко пронизали скромні рами могутніх вікон і засліпили моє заспане обличчя. Розуміння того, що треба вставати, підірвало мене з ...

читати далі

Хочу відпочити!

Іноді з'являється бажання вимкнути мозок. Хоча б декілька хвилин не думати про буденні справи… Та для цього не потрібно робити щось надзвичайне: можна просто подивитися у вікно. Тоді зможеш побачити, як дерева шепочуть до тебе тихі слова, закручені ...

читати далі

Синичка чекає весну

Був прохолодний ранок. Я займалася буденними справами: притрушувала снігом кущики, дерева, малювала на шибках вікон, лоскотала діткам щічки. Раптом мені закортіло зробити щось надзвичайне. Потанцювати зі сніжинками? Укрити все важкою сніговою ...

читати далі

Сигнал

Сигнал, наче електричний струм, долетів до мого схвильованого серця. Я почула заповітну мелодію, що манила до яскравих, різнобарвних прожекторів сцени.

Затуманило… Лише сліпуче світло летіло в щасливі очі, а моє мармурове тіло кружляло в дивних ...

читати далі

Небокрай

Небокрай свіжий, юний, закоханий, бездоганний. Різний! Неповторний! То високо підіймається над головою, щоб втекти від буденності, то сходить кришталевими сходами, бо мріє відчути тепло рідної землі. Наче гордий павич, упевнено крокує в спокійне ...

читати далі

Затишно

Затишно блукати сонними вулицями ранкового міста, коли свіжість переповнює легені закоханих. Палкий струм насолоди ніжно огортає мініатюрне тіло ляльок.

Замріяне місто спить, а природа-жайворонок уже прокинулася й трепетно наводить марафет: ...

читати далі

Білий

Білий – колір нейтральний, легкий, новий, спокійний. Синонім до слова «чистий». Він робить усе набагато м'якшим і теплішим. Білий дозволяє собі змінювати інші кольори й творити пастельні відтінки, як це робить молоко з кавою. Достатньо додати до ...

читати далі

Весна

На холодне мармурове обличчя дівчини падали сніжинки. Вони не танули, не перетворювалися на вологі й солоні сльози, а непорушно застигали на колючих скляних віях. Дівчина йшла стежиною, намагаючись приховати страх, і в неї це добре виходило. Вона ...

читати далі