Марія Шрамко

Зранку, у теплі літні дні, коли туман ще не розсіявся, а роса приємно лоскоче шкіру ніг у траві, я виходжу надвір та споглядаю, як крізь серпанок сходить Сонце, як хоче обійняти сестрицю Землю, окутати її своїми ніжними руками-промінчиками та ...

    Зима… Замерзла річка, що поблискує від ледве видних та відчутних для шкіри тепла сонця. Хмари мов свіжа випрана перина, яку вивісили на просторий небокрай. Вологі важкі краплі скочуються кудись набік та ліниво, як ніби так і задумано, ніжно ...

Давно існують легенди про леваду, обабіч якої розкинулося пишне пшеничне поле. Люди, їздять неподалік, не задумуються над цінністю життя та завжди кудись поспішають. 

Здіймався густий дим, а багаття бездушно розгоралося… 

Лейтенант, який ...

Кольори стають монотонними та чорно-білими, немов у фільмі з Чапліном, проте без веселощів. Звуки перетворюються на шум, і ти чуєш лише уривки фраз.

У цей момент короткого людського життя усвідомлюєш, що все це вже набридло, а нічим новим, ...

Десь у гущавині лісу веде крута стежка до озера.

Воно велике, кругле, немов хтось викреслив його у вигляді кола чи ока. Вода темна від крислатих гілок дерев, а сонце сховане за їхніми розлогими верхівками. Попри те, що озеро ховалося в тіні, воно ...

Чому саме «зерно істини»? Можливо, тому що все починається з зерна, яке знає своє завдання: стати паростком, плодом чи деревом. 

Що впливає на зерно? І те, куди воно потрапило, і який ґрунт. Оточення також впливає на те, як воно зможе виконати ...

Можу сказати, що я досить спокійна, хоч до рани прикладай, проте іноді займаюся від найменшої іскри. Але при цьому ніколи довго не тримаю образи, досить швидко прощаю та забуваю. Їх я не хочу пам'ятати, щоб не забивати собі голову поганими речами. ...

Ми танцюємо в сяйві свічок,
Тиха музика нас заворожує.
Невагомо кружля світлячок,
Що у ритмі немов супроводжує.

Наші душі злилися з єством,
У майстерності руху і танцю.
Кожна хвиля немов торжество,
Подароване ніжно коханці.

Заряджаюсь ...

Осінь. З одного боку настільки чарівна й неповторна, а з іншого – така похмура й засмучена… Ніби малює особливі, по-своєму дивовижні акварелі. Одним дотиком озолочує парки та ліси, а іншим – сумно проводить по небу, так що й хмари ніби плачуть…
Так ...

Ви ніколи не задумувалися, що було б, якби такі шановані люди, як Іван Петрович Котляревський, жили в наші з вами часи? Мене дуже зацікавило це питання – і я вирішила поміркувати.

На мій погляд, Івану Котляревському не зовсім було б легко жити в ...