Тихон Михайлов

аватар користувача
Для мене поезія – це мелодія, яка не потребує нотного стану чи інструментів, бо її ритм – у серцебитті, а мелодія – у наших думках і відчуттях.

Народжені бути вільними

З глибин віків, де Скіфії кургани,
Дрімає пам'ять тисячі років.
Ця книга долі — наче глас незламний
І серце роду, вплетене в рядки.

Ще не було ні мапи, ні держави,
Нестримний дух над схилами Дніпра
Будив серця прадавнім кличем слави, ...

читати далі

Мамині руки

Здійснилося диво — дарунок життя,
У всесвіті ясна з'явилась малеча,
І перше в житті відчуває маля:
Це руки, які пригорнули до серця.

Ці руки ласкаві, коли колихають,
Вони замилують й жаліють в журбі.
Ці руки щедротами нас одарують,
Та ...

читати далі

Пісня дощу…

У звуках дощу — рядки поета,
Лунають сонети ритмом дощу,
У звуках дощу — чиїсь секрети,
І тиша навколо — пісня дощу…

У ритмі дощу — жадана мрія,
Мелодія ніжна в звуках дощу,
У ритмі дощу — чуттів стихія,
Душа відкриває світу красу.

У ...

читати далі

Думи мої, думи мої… Лихо мені з вами!..

Тарас Шевченко – художник, що малював не лише пензлем, а й словом. Бунтар, який кинув виклик імперіям, не маючи нічого, крім пера й серця, що палахкотіло вогнем свободи. Його слова – це більше ніж поезія. Це код нації, написаний сльозами кріпака й ...

читати далі

Сто тисяч – щастя чи біда? (за мотивами трагікомедії Івана Карпенка-Карого)

В степу широкім, де вітер гуляє,
Калитка старий ницу думку гадає.
Про землю, сто тисяч марить і жде,
Бо думає: щастя з грошима прийде.

Землі багаті, добра у них – сила,
Але жадоба у серці засіла.
«Ще більше хочу, ще більше придбаю!» — ...

читати далі

Моє дитинство десь лишилось там…

Моє дитинство десь лишилось там,

Де в небі сонце, а не дим й розриви,

Де хліб і мед, і мамина рука,

А тут — війна… І я кричу надривом!

 

Відчув я страх, і лютість, і журбу.

Жахлива тиша. Вибухи. Руїни.

І кожна ніч з молитви ...

читати далі

Коли скінчиться війни час?

Мамо, чому в твоїх очах

Сліз більше, аніж ясних днів?

Чому у спалених містах

Дитячий сміх давно затих?

 

Чому замовкла колискова,

Що ти співала вечорами?

Тепер у неї слова сумнії,

А ми ховаємось в підвалі.

 
...

читати далі

Зорепад зі смаком меду

Скотився місяць яблуком налитим

У нічку зоряну, медову і живу,

Торкнувся серпень губами несміло,

Вбираючи в себе солодку росу.

 

А зірки, мов жарини, небо крають

Вночі мережкою небесних скарбів.

І я живу чи в снах блукаю?
...

читати далі

Свято Різдва

Зоряна ніч — опускається сніг,
Світ зачаровує мить дивовижна.
Дві тисячі років казка проста:
Дива дарує нам свято Різдва!

Храмові дзвони мелодію ллють,
Серця із любов'ю молитви несуть.
З вірою щирою в Бога Христа.
Сяє надія — це свято ...

читати далі

Крапка

У кожному реченні є крапка. Вона  маленька, непомітна, але вирішальна. Як ховається за нескінченними словами сенс усього, так і крапка вміє сказати більше, ніж тисячі літер перед нею. Її можна недооцінити, але спробуйте прочитати текст без крапок. ...

читати далі

Полтаві

Ти славна, Полтаво, Вкраїни перлина,

Як квітка з каміння в зелених садах.

Колиска душі – ти моя батьківщина,

Над Ворсклою линеш на крилах, мов птах.

 

Століттями вперто красуня Полтава

Здіймалась з весною – натхненна земля.
...

читати далі

Чарівна осінь: казка, написана природою…

Осінь — це той час, коли природа стає художником, а кожен її мазок перетворює буденність на чарівну казку. Вона приходить неспішно, мов загадкова пані, що тихо ступає золотими листям, прикрашаючи світ навколо.

Перші дні осені — це теплий подих ...

читати далі

Незворотна реакція

Ніколи!..

Ядерний вибух. Набатний дзвін.

Молитва лине. Сльози. Біль.

Межа. Вхід заборонено — " Стій!"

Реактор вбивчий. Прип'ять — ціль...

 

Розрив. Потужність З00 Хіросім.

Безодня. Атомна загроза.

Кривавий радіонуклід,
...

читати далі

Вантаж 200

Ви подивіться, як трусить собака

Після купання краплини води?

Так і Земля позбавляється шлаку,

Нещадно стираючи наші сліди.

 

Тайфуни і повені, зливи, цунамі

Топлять людей як сліпих кошенят.

Ламають будинки, ніби ...

читати далі