Тихон Михайлов

На вії падає кришталь коштовний, 

Зима витрушує зі жмені срібний пух. 

А світ такий безмежний, невагомий, 

І ніжно тиша огортає кожен рух. 

Згадай! Як пахне казкою дитинство! 

Сніжинки бавляться – їх ловиш язиком, 

І сміх ...

Живу і словами дихаю... 

Іноді пошепки, 

крізь пальців тремтіння іноді. 

Наосліп свій пульс я шукаю 

у просторі,  

що для вічності став  

виміром.  

Слова – це не одяг, 

що можна змінити 
...

У родині Дмитренка до енергонезалежності ставилися серйозно. Тато ще в листопаді схрестив старий велотренажер із динамо-машиною від трактора, тому на Святвечір ми не просто вечеряли, а «виробляли контент». 
...

З глибин віків, де Скіфії кургани,
Дрімає пам'ять тисячі років.
Ця книга долі — наче глас незламний
І серце роду, вплетене в рядки.

Ще не було ні мапи, ні держави,
Нестримний дух над схилами Дніпра
Будив серця прадавнім кличем слави, ...

Здійснилося диво — дарунок життя,
У всесвіті ясна з'явилась малеча,
І перше в житті відчуває маля:
Це руки, які пригорнули до серця.

Ці руки ласкаві, коли колихають,
Вони замилують й жаліють в журбі.
Ці руки щедротами нас одарують,
Та ...

У звуках дощу — рядки поета,
Лунають сонети ритмом дощу,
У звуках дощу — чиїсь секрети,
І тиша навколо — пісня дощу…

У ритмі дощу — жадана мрія,
Мелодія ніжна в звуках дощу,
У ритмі дощу — чуттів стихія,
Душа відкриває світу красу.

У ...

Тарас Шевченко – художник, що малював не лише пензлем, а й словом. Бунтар, який кинув виклик імперіям, не маючи нічого, крім пера й серця, що палахкотіло вогнем свободи. Його слова – це більше ніж поезія. Це код нації, написаний сльозами кріпака й ...

В степу широкім, де вітер гуляє,
Калитка старий ницу думку гадає.
Про землю, сто тисяч марить і жде,
Бо думає: щастя з грошима прийде.

Землі багаті, добра у них – сила,
Але жадоба у серці засіла.
«Ще більше хочу, ще більше придбаю!» — ...

Моє дитинство десь лишилось там,

Де в небі сонце, а не дим й розриви,

Де хліб і мед, і мамина рука,

А тут — війна… І я кричу надривом!

Відчув я страх, і лютість, і журбу.

Жахлива тиша. Вибухи. Руїни.

І кожна ніч з молитви ...

Мамо, чому в твоїх очах

Сліз більше, аніж ясних днів?

Чому у спалених містах

Дитячий сміх давно затих?

Чому замовкла колискова,

Що ти співала вечорами?

Тепер у неї слова сумнії,

А ми ховаємось в підвалі.

 
...

Скотився місяць яблуком налитим

У нічку зоряну, медову і живу,

Торкнувся серпень губами несміло,

Вбираючи в себе солодку росу.

А зірки, мов жарини, небо крають

Вночі мережкою небесних скарбів.

І я живу чи в снах блукаю?
...

Зоряна ніч — опускається сніг,
Світ зачаровує мить дивовижна.
Дві тисячі років казка проста:
Дива дарує нам свято Різдва!

Храмові дзвони мелодію ллють,
Серця із любов'ю молитви несуть.
З вірою щирою в Бога Христа.
Сяє надія — це свято ...

У кожному реченні є крапка. Вона  маленька, непомітна, але вирішальна. Як ховається за нескінченними словами сенс усього, так і крапка вміє сказати більше, ніж тисячі літер перед нею. Її можна недооцінити, але спробуйте прочитати текст без крапок. ...

Ти славна, Полтаво, Вкраїни перлина,

Як квітка з каміння в зелених садах.

Колиска душі – ти моя батьківщина,

Над Ворсклою линеш на крилах, мов птах.

Століттями вперто красуня Полтава

Здіймалась з весною – натхненна земля.
...