Тихон Михайлов

Два образи — його обличчя!
Всесильне зло або добро,
Одне — це молоде майбутнє,
Лице друге — минулого тавро.
Ич, ніч і сонце його риси,
Ключі тримає від дверей,
Импетом долі не змінити,
Його початок і кінець.

Які секрети він ховає?
Немов ...

Літо…
Сонця промені,
Розлиті фарби літа,
Запах пряних трав.

Літо у розпалі...
Зоряний шлях мерехтить.
Я не самотній.

Літо в розпалі...
Бризки в променях сонця —
Діти і фонтан!

Парус біліє.
Море б’ється об скелі.
Літо, прощавай...
...

Далеко в безмежному  космосі,
Там де Чумацький Шлях із зоряного пилу,
На вигляд сірі, невеселі, безголосі,
Жили Планети без трави, дерев і цвіту.

Одного разу сон побачила Планета третя,
Що навкруги повітря чисте-чисте,
Вода блакитна і трава ...

Бездонне та неосяжне,
Далеке та недосяжне,
Просторе та невагоме,
Чарівне та незнайоме.

Блакитне і золотисте,
Туманне і шовковисте,
Бузкове і пурпурове,
Зіркове і світанкове.

Місячне і променеве,
Міцне і кришталеве,
Незрушне і тужливе, ...

Хвилі! Хвилі аквамаринові!
Шепіт хвиль, перекат камінців...
Чи є на землі щось мелодійніше
Дивовижних звуків морів?

Мої таємниці пишу на піску,
Їх хвиля дбайливо змиває.
Мрію я, що в нестримнім ривку
Море секрети свої відкриває…

Вдихаю ...

Війна світів,
Війна сердець,
Ніхто в країні
Не знає кінець...
Чи знає?
Той, хто любить,
Бажає та мріє,
Не забуде
І коли втратить
Те, що було для нього
Дуже важливе...
Бог розсудить.
Тільки це головне?
І ця правда,
Незмінно жорстока, ...

Крапають краплі калини криваві,
Кобзар казав кайданам: край!
Кріпнуть крила кришталеві,
Кружляючи крізь колокрай.

Квітучої, коштовної краси Країна,
Картинно кольорові квітів килими.
Кумедно кульбаба колише куче́рі,
Конвалій красуються ...

Десь далеко, за горизонтом, де небо з'єднується із землею, а зірки щоночі ведуть танок навколо Полярної зірки, жив-був хлопчик. Звали його Тишком. Це був дуже допитливий хлопчина. Тишка  цікавило абсолютно все: і чому небо блакитне, і чому веселка ...

Чаруючі небесні звуки вальсу
Летять мінором почуттів мінливих,
То трепетна Шопенова октава
На клавішах рояля чорно- білих.

Шалено у пасажах вальс кружляє,
Через віки полонить наші душі.
Він ароматом щирого кохання
Завмер так ніжно нотами у ...

Маленькі гномики, прекрасні ці створіння,
З казок старих до нас прийшли,
В земних печерах мирно проживали,
Скарби свої віками берегли.

У Вроцлаві назвали їх – червонолюди
І місто гномами прославили своє!
Так де ж ховаються кумедні гноми? ...

Люблю хмаринками я милуватись.
Мінливою красою незбагненні,
Чарівні, ніжні і пухнасті,
Вони пливуть у височінь повз мене.

Ці поєднання дивовижні!
Як швидко форми виникають,
Зливаються й повільно тануть.
Немов пташки із вітром грають.

Ось ...

Душа...
Душа сумує,
Немов самотня квітка.
Любити вчиться.

Місяць...
Місяць на небі
Дарує світло ночі.
Вирують мрії.

Життя....
Життя - лабіринт,
Вибирай, куди підеш.
Що там у кінці?

Весна....
Весна буяє.
До себе закликають ...

Талант та творчість – Таїнство Творця.

Турботливо торкнувся: трепетне творіння.

Тисячоліттями триває таємничість та,

Тонкої трансформації тяжіння.

Трапляється тяжка тропа трюїзму,

Тривожних трафаретів  трясовиця.

Та тільки труднощі ...

Мова моя – милозвучна,
Мінорно-мажорна мелодія,
Магічно-містична музика.
Мереживом мрій майорить.
Мистецтво майстерно мовити,
Многогранно, мрійливо мислити.
Могутність мудрості минулого –
Місточок міцний майбуття.
Мова моя – макрокосмос, ...