Поезія

Капелюшок весни кольоровий

Я на себе приміряти хочу.

А чи личить мені таке вбрання?

Чи підкреслить він вроду дівочу?

Ви погляньте лише, які барви

Закружляли в невпинному танці!

Ось небесна блакить у полудні,

Ось ...

На щастя, в кіл є інтенція до розривань,

нових початків і дереворитів:

Вони пензлюють на межі нових знань:

Увіковічені гравюри на граніті.

Роздерти коло трояндових метаморфоз,

Аби більше не кололи,

а лиш красою гріли,

Звучить, ...

Тулук-тулук
Автівка на люк
Неспинний рух
По колу
Вжух

Брррррр
уківка асфааальт
Атласна гладь
Сиреногул
Хвилин по п’ять

Вивісок цвіт
Веселка кольорів
Рекламосад
Табло
На фасад

Вітровій
Крізь труби
Вииииий
Іржавий орган ...

Снігобілі поля шумлять під ногами,
Висотоблиск дахи сонце ловлять.
Людопульси гомонять, грають кроками,
Вуличенерги серця нам ловлять.

Тротуарожбури дзвенять, сміються, літають,
Вітроблиски вітру по вікнах співають.
Мости-дзвінкограми в небо ...

Біп Біп

доброго ранку!

всі в дорозі

хтось навіть без сніданку,

затор.

самокат

авто

маршрутка — все стоїть.

година пік.

звук тривоги:

Віу Віу

угорі летить.

холоне тіло

ТРЕМТИТЬ.

год

ин

ник:

дев'ята ...

Місто прокидається раніше за нас.

Вікна вже світяться,

А ми ще не встигли розплющити очей.

Тут – ринок,

Де яблука пахнуть так голосно,

Що можна втратити думку.

Тут – бруківка,

Яка пам’ятає більше кроків, ніж усі щоденники разом. ...

сонце
котиться
по круглій площі

«КРИТИЙ»

галас-голоси
б’ють-б’ють
у зелену тишу
каш-ТА-нів!

жовті тролейбуси -
ЕЛЕКТРОКОНІ !!!
шшшшшш
тягнуть місто
крізь туман ранковий.

«ПОЛТАВА» -
букви старих вивісок
перетікають у
...

Цей світ – лише відтінок світу

Того, де закувала нам вона.

Ця монотонність і буденність

Все не дає відкритися сповна.

Але хіба ми маємо окови?

Нехай усі, хто в них, знімуть пута!

Тоді відкриються всі двері і дороги –

І промінь ...

Ножиці срібні й покоцані
ріжуть між нами зв’язки.
Між рядків інтонації тоншають:
нівелюють безпеки паски.
Ніби не були сторонніми,
любимо ті ж пісні,
хіба що насправді модними
не стали мої рубці...
Вкриті світанковим холодом,
багаттям ...

стань зустрічами без умов,

мій вокзальний шепіт розмов,

тиха мозаїка твого лиця,

трансформації якого немає кінця,

торкає мелодикою зіниць,

зриваючи з мене віями птиць,

майструє душевні пориви сонета,

тільки, будь ласка, не ...

З глибин віків, де Скіфії кургани,
Дрімає пам'ять тисячі років.
Ця книга долі — наче глас незламний
І серце роду, вплетене в рядки.

Ще не було ні мапи, ні держави,
Нестримний дух над схилами Дніпра
Будив серця прадавнім кличем слави, ...

Нервові сузір‘я на моїх щоках
ніжністю й болем намішані.
Бо ти оселився в чужих рядках,
яким не судилося стати віршами.
Вітер шепоче твоє ім‘я,
підсвічує суть-аксіому:
закохатися в привида – не біда.
Біда — то дійти в тій любові зламу, ...

Залізниця вальсує з сумлінням,
У віях ховаючи дещиці снів.
От би на мить стати вітром
Й пуститися обрієм з ним.
Але пустка холодної ночі
Вириває з корінням думки.
Не показуйся більше на очі,
І прошу: більше душ не ятри.
Уже вдосталь було ...

Полтава — місто, як весна,
тут кожна вуличка ясна.
Тут світить сонце угорі
і пахне квітами в дворі.

Тут люди добрі, скрізь краса,
а в небі лине бірюза.
Під небом спокій розцвіта,
і в серці — зелень і весна.

Я тут зростаю день від дня, ...