Поезія

А до мене вночі ангел приходив…
Він розповів мені про добро і зло,
про любов і ненависть,
про радість та сум.
Про добре ставлення до ближніх,
про дитяче щастя,
яке є в душі кожного з нас.
Ангели охороняють усяку людину:
добру та злу, ...

Канікули, канікули, нарешті ви прийшли.
Багато цікавенького дали зимові дні.
Скажу відверто й чесно я: зима була тяжка,
Війна забрала миті в нас щасливого життя.
Але втрачати віру не можемо і ми,
І сильні, і розумні, Вкраїні не чужі. ...

Пора ця у всіх загадково-казкова.
Вона несе щастя і радість довкола.
Сніжинки лапаті вже падають з неба.
І хтось загадковий ступає на землю.
У нас, в українців, бажання єдине:
Щоб в спокої й мирі жила Україна.
Нехай мирне небо - над головою
І ...

Гей, зупинися, маленька людино!

Куди поспішаєш рокам навздогін?

Присядь біля мене, щаслива  дитино,

А я тобі казку свою розповім.

Сова прилітала учора до хати –

Товаришка давня і мудра моя.

Казала, що час настає зимувати…

Була й ...

Я бачу: повітря густе і тривожне
Важко осіло в легенях.
Очі крізь дим ще дивитись спроможні.
Захований паспорт в кишені.

Я бачу порожніми місто і площі,
Що вчора були велелюдні,
Старенької річки воднії товщі.
Тут тепер страшно і брудно…
...

Коли в повітрі вже весна бриніла
І люд чекав на березневі повені,
Вкраїну-неньку люта хмара ненависті вкрила –
Сусід злостивий, пес блудливий,
Над нашою землею чорні розіп’яв вітрила…

Ще ледь жеврів постпандемічний світ
І так хотілось знову ...

Кожен день як один і не схожий на інші.
Відчуваєш цей ритм серця міста.
Хто ти сьогодні?
Простий пішохід чи нестримний романтик,
Може, каву гойдатимеш ложкою зранку.
Чи музИка, що грає свій перший акорд.

Ідеш по бульвару – не знаєш куди. ...

З сигналів машин придумаю біт,
Покладу зверху пару акордів.
Хворіє гітара— запущений грип,
Хворіють серця пішоходів.

Струни холодні, а руки горять.
Ріже пальці блискуче залізо.
Люди байдуже навкруги майорять,
Та тікати зі сцени ...

Тужлива осінь настає –
І смуток наганяє.
Тужлива осінь настає –
І листя опадає.
Залишать скоро нас птахи -
Наш край осамотіє.
Крилом лелека враз змахне –
Гніздо осиротіє...
Вже тьмяна осінь настає,
І барви всі згасають.
Краса природи ...

Що то за справа, така дивина,
Що час, як пісок, крізь пальці тіка,
Що час, наче птах, що так стрімко летить,
Що людям і віку не дасть він прожить?
Здавалося б, річ не така вже й складна,
Але міркувати над нею дарма.
Час плине повільно, як синя ...

І ось вже чути гомін міста,
Він поруч з зеленню дерев,
Його яскрава тінь барвиста,
В нім є і спів, й відвертий рев.
Чи щиросердна серенада –
Потік весняної краси,
Чи грім – заводів канонада –
Людські вбиває голоси.
Чи то приморська пісня ...

Глянеш вгору – зірка сяє,
Справжнє сонце ж, ні, не там,
Воно поруч проживає
Й душі зігріває нам.
Ти для мене – світ, матусю,
Ти мій янгол на землі.
Мить без тебе – наче вічність,
А хвилини – наче дні.
Мудрість ти вселенську маєш
Й долю ...

Я маю синці на душі,
В очах - зарубцьований відчай,
Сліди від гарячих ножів,
Що людство точило сторіччя.
Я маю дві кульки в руці:
Блакитну і жовто-яскраву, -
Кратери сліз на щоці,
На язиці смак отрави.
Я волю хапаю невпинно,
Єднаю до ...

Нестерпність погоди підтверджує біла стеля.
Крихка штукатурка. Кривенький уклін до ніг.
Іржавий оазис забутої богом пустелі.
Ковток дощової, шкода, що не талий сніг.

Ламаний ритм нещадно б‘є підвіконня,
Юність запала у сИні. Мажорний грім. ...