Поезія

Пресолодкі бездонні рани,
Літри фарби на хвилях паперу.
Я хотіла крикнути: «Знято!» -
Голос втратила. Що за холера?!
Третій дубль дійшов до кінця,
Та розлука чи буде утретє?
То не доля лихого митця,
Що насильно не рве хепіенди.
Моя доля - ...

Лірично ковтати проблеми услід за гачком,
У плани на день додавати ще пункт «усміхнутись».
Мелодію долі дограти калічним смичком
Наперекір, щоб приборкати заздрість і лютість.
Волосся травити у фарбі, щоб гріло єство,
Виховувать мишу у серці до ...

Цитруси ріжуть покусані губи фальцетом,
Сік підборіддям стікає - і липне печаль.
Біль і образи яким обійти менуетом?
Вкотре подумають, що я хромована сталь.
Більше не чую кислинки у роті та серці,
Смуток зв’язало петлею і скинуто вниз.
Губи в ...

Чайні оповідки, сотні фраз очима,
Я за кілька років вивчила причини.
Сотні раз прощання, стільки ж перельотів,
Серце вже не терпить наших розворотів.
Лезами по кризі висікаю щастя,
В мить перед падінням тягнеш за зап’ястя,
Ковзанка зубцями ...

Чаруючі небесні звуки вальсу
Летять мінором почуттів мінливих,
То трепетна Шопенова октава
На клавішах рояля чорно- білих.

Шалено у пасажах вальс кружляє,
Через віки полонить наші душі.
Він ароматом щирого кохання
Завмер так ніжно нотами у ...

Маленькі гномики, прекрасні ці створіння,
З казок старих до нас прийшли,
В земних печерах мирно проживали,
Скарби свої віками берегли.

У Вроцлаві назвали їх – червонолюди
І місто гномами прославили своє!
Так де ж ховаються кумедні гноми? ...

Відчуваю весну всіма порами тіла,
Проживаю любов до такої ж, як я.
Бачу в дзеркалі рух, як ступає несміло
У своє майбуття, і щасливе життя.

Досі має вагання й сумління між ребер.
Вони тиснуть на шлунок і крутять кістки,
Геть зганяють ...

Мамо, матінко, матусю,
я до тебе пригорнуся.
Вже багато хто сказав,
та від себе я додам:
краса твоя та бездоганність,
любов, добро та ще старанність,
чарують всіх!
Рятує голос твій мене від суму й болю.
За те, що ти зо мною, подякую я долі.

Усі багато слів сказали
І безліч творів написали,
Про них вірші й пісні складали.
Тож напишу і я про маму.
Найкращу в світі, бездоганну,
Красиву, милу і старанну.
Найкращу в світі – мою маму.
Мамо, мам, мамусь, матусю,
Я без тебе все журюся. ...

Люблю хмаринками я милуватись.
Мінливою красою незбагненні,
Чарівні, ніжні і пухнасті,
Вони пливуть у височінь повз мене.

Ці поєднання дивовижні!
Як швидко форми виникають,
Зливаються й повільно тануть.
Немов пташки із вітром грають.

Ось ...

Душа...
Душа сумує,
Немов самотня квітка.
Любити вчиться.

Місяць...
Місяць на небі
Дарує світло ночі.
Вирують мрії.

Життя....
Життя - лабіринт,
Вибирай, куди підеш.
Що там у кінці?

Весна....
Весна буяє.
До себе закликають ...

Людині не треба
Ні віри, ні мрії?
Людині потрібні
Лиш хмари із неба?
Чи зможем тоді вже
Жити "як треба"?
Чи зможемо жити,
Як птахи надії?
Зізнаватись в коханні?
Досягати всього в пориванні?
Чи зможемо, люди,
Жить не як приблуди?

Талант та творчість – Таїнство Творця.

Турботливо торкнувся: трепетне творіння.

Тисячоліттями триває таємничість та,

Тонкої трансформації тяжіння.

Трапляється тяжка тропа трюїзму,

Тривожних трафаретів  трясовиця.

Та тільки труднощі ...

Мова моя – милозвучна,
Мінорно-мажорна мелодія,
Магічно-містична музика.
Мереживом мрій майорить.
Мистецтво майстерно мовити,
Многогранно, мрійливо мислити.
Могутність мудрості минулого –
Місточок міцний майбуття.
Мова моя – макрокосмос, ...