Проза

Ляльки... Білосніжні фарфорові фігурки, що легко розбиваються. Як людські серця. Фіалковий рум‘янець на щоках і трояндові мальовані вуста. Синтетичне волосся, ювелірно заплетене в коси чи укладене локонами. Мережані легкі сукенки й костюмчики ледь ...

Півкроку до палкої осені, а на серці лише зараз скресла крига. Кажуть, ріки під льодом не замерзають, а моя душа майже весь рік закута в льодяні обійми. Та й гори здаються нижчими, ніж їх малює уява. Прірва... Падаю вниз, щоб знову злетіти. У сотий ...

Холодно в безкінечному мороці буття. Загорнулася в місячну ковдру. Зірвала з неба зірки й сховала в собі. Байдуже, що космос тепер пустує. Ще вчора вітер помер в ароматі літнього степу, а вже сьогодні вирує в артеріях, виграє на кларнеті дивовижної ...

У  грайливих, але зовсім не дитячих блискучих очах відбивається багряна заграва золотавого сонця. Воно втомилося від нескінченного живого шуму міста, яке, давно позбавлене мрії, поволі перетворюється на гнітючу руїну. Кам'яною бруківкою  легко ...

Коли Доля поставить вибір між життям і смертю на терези, коли секунди розчиняться між золотом дня й мороком ночі, коли серце застигне в очікуванні наступного удару (який може зовсім не відбутися...), лише тоді кожен з нас, без винятку, неодмінно ...

Вона підкрадається з-за спини, розсипаючи конфеті й смішинки довкола. Панночка Радість у вафельному капелюсі з ананасовою начинкою та мармеладними стрічками, уплетеними в коси. Повітря вмить просочується ванільним ароматом її парфумів, а світ ...

Те, чого ти так боїшся, починай любить! Найстрашніший сон і тінь в кімнаті. Грім, дощ, темряву і світло. Почни любити! Особливо те, що бачиш у дзеркалі... Люби! Свій страх перетворюй у любов, у надсильне почуття. І коли ти це відчуєш, то й у гуркоті ...

Літнім дощем спадала я тобі на груди – і ми разом слухали пісню солов'я. Тендітні руки торкалися твого чола. Заплющивши очі, мріяв ти дістатися до небес. А як же я?.. Невже зостануся тут сама?.. 

Вустами, як краплинами дощу, припадала до твоїх ...

Стовпчик термометра вже цілий тиждень перевалює за позначку “20”, змушуючи нервувати гаманці більшої частини жіночого населення біля кожної крамниці з написом “Нова літня колекція !”. Усі светри і гольфи складаються в величезний пакет, що ...

Гадаю, усі коли-небудь задумувалися: для чого дано життя, як бути людиною і принести користь суспільству. Ми повинні виховувати в собі ввічливість, доброзичливість, справедливість, але головне — знайти віру в свої можливості!

Як сказав ...

Чому нам не можна робити те , що подобається, що любимо? Чому життя вказує нам в іншу сторону? Через сувору реальність, не хочеться дорослішати, але без цього не обійтися. Усе одно рано чи пізно приймемо правду: доросле життя – не лише свобода та ...

Райдуга в очах, а на обличчі – карнавали фарб. Кров у венах пульсує в такт зі свіжою мелодією барв. Атласна стрічка на зап’ясті, у долоні – тисячі дрібниць, і всі на згадку про щасливі кадри, увіковічені на плівці пам’яті. У кишені пензлі ...

Забилася в куток. Змучилася. Втомилася. Задихаюся, сидячи в полі серед зів’ялих квітів, покритих солоною росою з грозових хмар, що оселилися в моїх очах. Для напівмертвих рослин краплини перетворюються в еліксир, що дарує життя, але для мене...
...

Я хапала музу за хвіст, а ти просила зануритися в реалії, бо мистецтвом не поласуєш морозною зимньою годиною. Я розкидала звабливі зорі й фарбувала в золото рум’яну зелень довкола, а ти стверджувала, що ми не впливаємо на закони природи. Я прала ...