Твори з тегом: осінь

Золота доріжка

Заплющую очі й бачу чисту світлу доріжку в нікуди. У кінці неї – дівчина, яка немов наближається до мене з палітрою в руках. На ній – неймовірне поєднання кольорів, блискіток та сяйва.
Поманила мене дівчина – і я, немов зачарована, піднялася й ...

читати далі

У люстерках калюж…

Осінь... Різнобарвна, розмаїта... Спочатку тепла, сонячна, а під кінець — дощова, холодна, сіра. Листя поступово змінює свій чудовий зелений колір на відтінки жовтого й червоного. Надзвичайного...
Чаклунка здмухнула листя з дерев — і воно полетіло ...

читати далі

Осінь пише свої акварелі

Золота осінь розфарбувала в різні кольори квіти, дерева, кущі. Дмухнув вітерець - і пурпурове, жовте, багряне листя кружляє, тихо вкриває землю казковим килимом. Воно приємно шурхотить під ногами. Гуляючи парком, можна побачити малих дітей, які ...

читати далі

За чашкою чаю з тобою

Знаєш, так хочеться забутися в обіймах багряної осені. Під картатою ковдрою тонути в сновидіннях із дев’ятої до дев’ятої, і ніхто не говорив, що вночі. Плескатися в калюжах, мовби ніхто не скаже, що вже доросла. Вишивати золотом килими й ...

читати далі

Моя божевільна осінь

Ступила осінь рум’яною зеленню, позолотивши кожну душу. Зазирнула в кришталеві шибки й залишила ледь помітну сіру вуаль. Провела багряним пензлем по обличчях, спрямованих ввись. На заасфальтоване небо. Розсипала бурштинові зорі землею й торкнулася ...

читати далі

Формальне передбачення

Ти мене ще не знаєш. Але я тебе бачила, повір! Чуєш?.. Ти блукав лабіринтами життя в пошуках чарівної Осені. Це ж вона налила тобі келих червоного напівсолодкого й тихо просила перерізати почорнілу стрічку болю навпіл, віддати частину гіркої ...

читати далі

Бурхливий океан невгамовних хвиль

Осінь завжди приходить ніби казка. Вистилає полум`яною ковдрою та густими туманами наші ілюзії. Торкаючись кожного куточка душі, залишає обережний відбиток мінливих крапель...

Осіння пора наступає лише тоді, коли густіше відчуваємо смак кави в ...

читати далі

Осінь – життя …

Пливучи в золотому морі, ми не бачимо нічого навкруг. Мільйони поодиноких листків повільно падають на осінній килим – готуються до нового етапу життя. І навіть не здогадуючись про свою унікальність, зливаючись із сотнями собі подібних. А все тому, ...

читати далі

Краса осені

Осінній шум багряної листви,
Ключами вдаль летять крилаті.
Бурхливо літо відліта,
Та спокій у серцях ладна.
Тепло в душі, нема тривог,
Златая осінь всіх голубить,
Зігріє красою пейзажів своїх.
Навіть тих, хто її не полюбить.
Зустрінь світлі ...

читати далі

Тихо осінь чеше віти…

Тихо осінь чеше віти
Молоденьким кленам,
І пливуть великі хмари
Попід сірим небом.
Розстелився Пан Туман,
Вже не видно сонця.
Прохолодний вітерець
Стукає в віконце.
Пташки пісню завели
Радісну, веселу.
І одразу ж сум пропав,
Завітало ...

читати далі

Осінній кошик

Насправді, я бачу в цьому букеті з горобини та листя дуже цікаву задумку автора. Це може бути міні-деревце, яке приваблює горобців на тім боці віконця. Ця краса додає людям натхнення, скажімо, на роботу або на якесь хобі. І, урешті-решт, просто ...

читати далі

Осінній кошик

Кошик з ягідками горобини і калини, гілочками берези дуже яскраво відображає осінь. Три види плодів – три осінніх місяці. Перший – ще теплий, періодично вітряний як ягідки калини, другий – уже прохолодний і дощовий, як і помаранчева горобина, третій ...

читати далі

Час парасольок

Густий туман поглинув ранкову тишу міста. За вікном буденна картина: вітер, злива, сонні обличчя тих, хто поспішає неквапом у своїх справах. А увесь світ, здається, загорнувся в сіру ковдру хмар. Надовго…

Примостившись якомога зручніше, поринаю у ...

читати далі

Синє пальто

Дощова осінь – пора сірого смутку. Світ знебарвлюється, чорно-білі кольори затушовують вулиці одноманітних міст. Однакові люди із однаковими сумними масками на обличчях пливуть повз бетонні коробки-будинки. Очі блищать сірим золотом, колись ...

читати далі