Твори з тегом: творчість

Зошит із геометрії за 10 клас став місцем, де без сорому можу говорити про що завгодно. Чи то мовою рим, штрихів, чи домашніх робіт із фізики. Кожної ночі хочеться взяти за звичкою вже затяганий товстий зошит, розгорнути на будь-якій сторінці, узяти ...

Кажуть, ніби час кує найболісніші втрати. Проте часом перевершую його майстерність та нищу сплановані дії. Креслю лінії на долоні, малюю нові. Іноді й ненавмисно.

Слова наділяю цілющою силою, проте перевищую дозування. Сама собі лікар, себе ж і ...

Можу сказати, що я досить спокійна, хоч до рани прикладай, проте іноді займаюся від найменшої іскри. Але при цьому ніколи довго не тримаю образи, досить швидко прощаю та забуваю. Їх я не хочу пам'ятати, щоб не забивати собі голову поганими речами. ...

Скажіть мені: живуть де хмари?
Й проблеми зникнуть, і примари.
У голові густий туман,
Підступний морок і обман.
Скажіть мені: де живе сонце?
І світ відчинить враз віконце.
Проміння лине в шибки й двері.
Я напишу код на папері!

Творчість Б.-І. Антонича – нескінченне джерело натхнення не тільки для письменників, а й для звичайних путників, яких цікавлять одвічні питання. Але що промовляють до нас його твори? У чому ж людське щастя?

Кожна особистість – художник, який сам ...

Дні крокують у вічність, але кава зранку не стає смачнішою. Може, спросоння вже вкотре плутаю цукор із сіллю? Розчинене навстіж вікно утворює портал між моїм заплямованим світом та сірим буттям механічного міста, а голуби щодня приносять усе нові ...

Райдуга в очах, а на обличчі – карнавали фарб. Кров у венах пульсує в такт зі свіжою мелодією барв. Атласна стрічка на зап’ясті, у долоні – тисячі дрібниць, і всі на згадку про щасливі кадри, увіковічені на плівці пам’яті. У кишені пензлі ...

Я хапала музу за хвіст, а ти просила зануритися в реалії, бо мистецтвом не поласуєш морозною зимньою годиною. Я розкидала звабливі зорі й фарбувала в золото рум’яну зелень довкола, а ти стверджувала, що ми не впливаємо на закони природи. Я прала ...

Словесні барви, тихі й мовчазні,
Про щось шепочуть вірному поету.
Вони, наповнені безмежністю краси,
Дарують незрівнянні почуття сюжету.
Рожева ніжність хмарок-баранців,
Червона пристрасть аромату саду,
Смарагдовість пророслої трави
Та срібне ...

Емоційність. Це те, що водночас я люблю й ненавиджу в собі. 

І коли безконтрольно починають капати сльози під час сімейної вечері, єдине, що залишається, – вийти з-за столу, зачинитися у своїй кімнаті й заглушити несподівано неконтрольовані ...