Твори з тегом: війна

Подряпинка майже на лінії долі. Ну, нічого ж страшного, правда? Я думала, що вже була мертва. А ні, як бачиш… Душа не пропала. Усього лише залила долоню кров’ю. Швидко витерла, продезінфікувала. За лаштунками власних страждань… За вкрай логічним і ...

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Ліна Костенко

Там, в обіймах неба світився Київ. Перед ним, кажу мамі, розстріляний знак. «Тут вбивали ...

Ми зі смертю граємо в карти: туз на двійку лягає вправно. Каже мені: «Нащо продовжуєш шукати варіанти? Я вже все про тебе знаю». Я ж мовчу зі стриманим виглядом, позираю уважно у віяло. Хай там як — ще козирятиму. Не здаватимусь бабі без бійні. Вона ...

Дівчинко. Занадто доросла як для війни й занадто маленька для світу. Я долюблю тебе за всіх, хто не наважився любити. Я цілуватиму твої заплакані очі, сподіваючись випити з них увесь чорноморський басейн, видобути всю кам’яну сіль. Прийматиму тебе ...

Я покинута дитина на залізничному вокзалі — лише записка з контактами батьків. Сама залишилася в цьому балагані. Мені страшно, що в цьому світі ти дійсно — один. Привчили до ласки, а потім — викинули. Не фізично, звісно, а морально. Прив’язалася до ...

Мені баба рушник передати не змогла (мама казала, що я схожа на бабу). Я не знаю навіть, чи вона його мала.

Відстрілювали наших. Горіла земля. Ми тікали, поки бомбили сусідні міста. Рюкзак на плечі, сорочку за пазуху. Тяглість поколінь може знов ...

Під час війни кожен знаходить своє місце.

 Моє ж, як виявилося, знайшлося

 у волонтерських уроках для дітей.

Роби те, що можеш. Роби своє. Спілкуйся з дітьми – квітами нації. Ці чудеса такі малі. Їм без сирени прокинутися — щастя. ...

Почали мірятися болем. Хіба іншого лиха нема? Мене рве на частини, бо душа ще там… 

Нас змусили виїхати родичі. І я вже 11 днів не знайду собі місця. Кажуть: які тут синдроми; ви в теплі, і від того тіштеся. А ще переконані, що ми скоро не ...

Життя продовжується й на війні. Дівчина квітне від уваги. Саме в цей час, коли втрачаєш усе, найкраще пізнається справжнє, твоє. 

Забита теками справ, аби голову не втратити на плечах, починаю майструвати літак. І, схоже, уперше не для втечі. У ...

Єдина причина, через яку не можу писати, – спроба приховати справжні почуття. Коли вимикаю цензора, пишеться про все. З усіма подробицями та жорстокістю.
Тож я ненавиджу. Навіть не так — я зла на весь світ. Потопаю в люті через те, що усталений, ...

У смерті страшна арифметика: понад двоє померлих — то вже статистика. І губляться люди на порогах війни; мільйони історій вкриваються безіменністю. Тупістю почуттів окроплюються нерви живих, бо стільки болю неможливо вмістити всередині.
Зникла ...

Боже, я сьогодні була у твоєму храмі, і схоже, мені вперше там було спокійно. Розумієш, чула там оргАни.. занадто красиво співала дівчина. Лики святих позирали на мене, сонце пробивалося крізь вітражі. Боже, у тебе вдома так красиво. Там можна було ...

«Мені сьогодні снився наш випускний, а потім я прокинулася від сирени». Сон її, сльози мої — та не ховаємо наші мрії…у тій реальності ми заклопотані — макіяж, манікюр, «всі діла».

Так хотілося бути в цьому, але поки звикаємо до нового життя..
...

У зв'язку з останніми подіями й у мене з'явилося багато підстав для роздумів. У серця закралися жаль, смуток, відчай. Люди на розпутті: їм важко покидати місця, де вони отримали життя, аби його не втратити.

Смерть не приходить услід за кулею. ...