Твори з тегом: життя

Кожна людина – це неповторна особистість. Проте інколи ми самі ставимо життєві рамки, які заважають рухатися далі. Відтак стаємо однаково сірими, буденними, схожими один на одного. Безперечно, виділятися із натовпу надзвичайно важко, інколи навіть ...

Напевно, жодна людина не проводить й одного дня, не глянувши на своє дзеркальне відображення. І, мабуть, кожен хоч раз у житті хотів обдурити себе в тому склі й із переможною гримасою на обличчі займатися власними справами. А іноді встанеш перед ...

Почуття… Що це? Запитай у будь-якої людини – і у кожного знайдеться своя відповідь. Люди творчі , романтичні , експресивні скажуть тобі, що без цього життя просто неможливе, що це для них найголовніша муза, натхнення. Люди ж більш приземлені, ...

І ось знову я йду цією стежкою. Тихо кружляють сніжинки та сумно світять ліхтарі. А на думку приходять спогади…

Колись давно я гуляла цією алеєю з прабабусею. Любила проводити з нею час – завжди було весело та цікаво. Коли ми гуляли влітку, я ...

Ми зовсім із тобою незнайомі. Ти ніколи не збирався думати про те, що я буду у твоєму житті. Милуєшся красою непізнаного, п'єш міцну каву й насміхаєшся над словом "кохання". Я поруч, завжди поруч із тобою. Оксамитовою долонею торкаюся твого життя. ...

Осінь завжди приходить ніби казка. Вистилає полум`яною ковдрою та густими туманами наші ілюзії. Торкаючись кожного куточка душі, залишає обережний відбиток мінливих крапель...

Осіння пора наступає лише тоді, коли густіше відчуваємо смак кави в ...

Незважаючи на те, що живі організми повністю сповнені водою, у нас ще вистачає місця на океан емоцій та почуттів. Спершу ми ніби маленький струмочок, що невпинно біжить назустріч перешкодам, сповнений силою творити добро на своєму шляху. Із кожним ...

Пливучи в золотому морі, ми не бачимо нічого навкруг. Мільйони поодиноких листків повільно падають на осінній килим – готуються до нового етапу життя. І навіть не здогадуючись про свою унікальність, зливаючись із сотнями собі подібних. А все тому, ...

Усе в нашому світі має тісний зв'язок між собою: дивлячись на небо, ми спостерігаємо віддзеркалення власної душі... Мільйони зірок – мільйонна кількість моментів і спогадів, що супроводжують упродовж усього шляху; чорні діри всередині галактик – ...

Еміграція – це похорони,
після яких життя продовжується далі
Тадеуш Котарбинський
Чи часто, їдучи в громадському транспорті, прогулюючись містом, ти бачиш різноманітні білборди й просто живописні фотографії «райського куточка», які закликають до ...

Я не впевнена, що люди вміють забувати. Стерти з пам’яті того, хто надавав життю сенс, чиї слова здіймали торнадо метеликів, а блискавка в очах залишала опіки літнього дощу. Неможливо... неможливо просто відпустити, піти, не сказавши ні слова.

Є ...

Утомився... Мозок не працює, а ноги підкошуються. Хочеться втекти кудись далеко-далеко, де ніхто б не зміг потурбувати мій спокій. Заплющую очі... Зелене листя шелестом манить у царство природи. Вузенькі стежки ведуть мене пишними полями, налиті ...

(за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Помер Іван… Недовго він блукав по цьому світі. Відправився в далеку путь, знайти кохану свою милу.

Хоч сльози ллються, та нема кому ридать по ньому: грають, весело сміються. Які традиції ...

Я втомилася… Пишу тобі не просто, а зі сльозами на очах.  Смішно, але багаті теж плачуть. Ти завжди говорив, що живу краще, аніж можна собі уявити, але ти помилявся.

Мої дні – суцільне пекло. Я прокидаюся сама у величезному будинку. Здавалося б, ...