Твори з тегом: життя

У кожної людини свій омріяний сад, до якого вона хоче потрапити… 

Усе моє життя наповнене мріями. Вони у словах, котрі промовляє моя бабуся, коли марить згадками про дитинство і молодість; у моїх улюблених піснях, що кожного вечора граю на ...

Бруківкою кроки у світле майбутнє чи тернистий шлях у минувшину? Кожного разу, коли сонце ховається за місяць, сон поглинає мої думки й переживання. І стає так солодко, що іноді аж терпко. Та що ж вдієш? Такий він, сенс буття. Але завжди забивати ...

З-за високої мурованої стіни визирали
гілки з червоними яблучками
Галина Пагутяк
Якщо тільки горобцям було вільно
перелітати через огорожу,
то ти б був цим горобцем…
 Інколи мене безмежно дратує Ранок. Його холодні пальці забираються під ...

У кожної людини свій сад, до якого вона хоче потрапити…

Та найголовніше – душа. Хоча ми зустрічаємо по зовнішності, та обираємо друзів тих, хто має глибокий духовний світ.  І справді, у душі  кожного з нас – неповторний, не схожий ні на один ...

Це був прохолодний весняний вечір, дощ відбивав на тротуарі біля лікарні якийсь тільки йому відомий ритм. Вітерець прошмигнув через на мить відчинені двері всередину, петляючи білими коридорами. І враз гучний дитячий плач наповнив ближню ...

Наше життя в порівнянні з космічним часом незначне-якихось 3 секунди. Одна людина, не зрівняється з найменшою галактикою. Наше Сонце - крихітка, в порівнянні з іншими зірками.

Виявляється, все що нам так важливо, насправді мізерно, і що для нас ...

Зупинися й задумайся!

Ніщо…

Лиш ебонітовий клаптик сучасності у твоїх тремтячих руках…

Ще секунду тому він був найдорожчою річчю, що ти колись мав, а зараз ніщо… Попіл…

Колись хтось сказав: «Життя – це ілюзія!» Сотні, тисячі років ...

І все на світі треба пережити,
бо кожен фініш – це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт
Ліна Костенко
 

Такий складний момент вибору… Стоїш серед сторінок свого життєпису й вагаєшся: перегорнути ...

Зібрала емоції в скриньку. Що ж, час рухатися далі. Я ухиляюся від фальші й намагаюся забути тебе, любий друже дитинства і юнацьких літ.

Лютий укрив мої думки льодами, але твої руки холодніші за них. Не забувай, ми стоїмо на роздоріжжі шляхів. ...

З першого погляду, пух — дрібнота, яку ніхто не помічає, не цінує й не бачить нічого красивого. Але ж це зовсім не так.

Такий м'якенький, ніжний. Стелиться по землі, немов пухнаста хмаринка. Так і хочеться пірнути в нього з головою. Відчути себе ...

Коли ти приходиш додомцю виснажений після тяжкого робочого дня, єдине, чого хочеш, – це впасти на м'якеньке ліжко та забутися в міцному сні. Деколи це вдається, а інколи згадуєш про обіцянку мамі прибрати у квартирі до того, як здійсниш задумане. 
...

Кажуть, що потрібно ловити кожну мить життя, ніби ту кицьку за хвостик. Наче хочеш си-и-ильно обійняти її й не відпускати. Проте коти – тварини горді, доволі самостійні й непостійні. Вони прагнуть уваги, але потрібно чітко розмежовувати витівки. Так ...

Мов божевільний письменник, що уявив себе художником, пишу це тобі, Минуле. 

Благаю, викресли мої помилки. Навчи маленьку Жменьку розплутувати клубок зі слів у горлі, плакати не в подушку, говорити все людині у вічі, а не писати свої ...

Час: ХХІ століття. Війна все ще триває…

ХХІ століття... Війна між світами.

Космічний попіл у полоні диму намагається схопити світло-багряне зарево думок. Волосся кольору вранішньої зірки переливається, ховаючись у гротескній обкладинці. На ...