Хвилясте яскраво-руде волосся, веснянки, які ти невдало намагалася замалювати консилером, навушники у вухах і помада кольору червоного напівсолодкого, яка притягує погляд перехожих. Справжня дівчинка Осінь.
Я не звик розглядати окремих індивідів ...
читати далі Твої сліди залишаться сирою фарбою на автостраді моєї біографії. Та чи надовго? Ідемо лезом ножа навпомацки, у такт із громом і блискавицею. Темрява манить глухими голосами, які лунають із підсвідомості. Та вже не жахаюся. Знаходжу твою руку ...
читати далі Мурчить клубок у горлі від невимовлених слів, марних обіцянок, до нудотних думок і телефонних дзвінків о першій годині ночі.
Чомусь не спиться…
Раніше рятувалася теплом твоїх обіймів і гарячим капучино. Кава залишилася, а от ти… примарно зник. ...
читати далі Затишно сидіти в м'якому фотелі десь на узбережжі океану, коли борвій зриває в танець волосся, закутує шаллю повіки, гірко цілує полиновими губами зап'ястя й шию, а в повітрі витає запашний аромат магнолій. Безпросвітною васильково-синьою вуаллю ...
читати далі Дзинь… Дзинь… Дзинь
Будильник черговий раз надто голосно виспівує «After Dark». Здається, лише щойно нічна пітьма змінилася першими нерішучими променями, як радіо «Понеділок» бажає гарного дня. Психоделічне грюкання, безперечно, –запорука вдалого ...
читати далі Весь цей світ – спектакль,
А ми всі – актори…
Незлічені маски байдужості
Вкривають сцену порожнього театру.
Раптовість
Здатна все знищити.
Сліпо вивуджені репліки п'єси.
Божевілля – як стиль життя.
Втрата здорового глузду – ще не діагноз. ...
Чітко окреслена межа між надіями і сподіваннями –
Байдуже.
Б'юся голими руками об холодні
стіни безвиході –
Порожньо.
Ламаю грати примарних ілюзій –
Розтоптана.
Загублена у вічному мороці буденності –
Беззахисна.
Гризу зубами свіжоскопану ...
Ти з’явився в моєму житті раптово,
Як грім серед ясного неба.
Твоя усмішка була по дитячому щирою –
З ямочками на щоках.
Ти завжди вірив у краще й був до безглуздого впертим оптимістом,
Хоча життя ставило надто складні випробування.
І ...
«Пробач… Я не навмисно…»
А вибачати було й нічого, бо
Я для тебе була просто лялькою,
Що лежала на поличці поряд з іншими
Такими ж маріонетками…
Шкода, що почуття не порцелянові
І біль не має терміну придатності.
Бо не сховати за костюмом ...
Крижані дощі змивали слова,
Що кришталем лунали в порожній квартирі.
Ти пішов тихо і раптово.
А в повітрі досі бринить холодом
Твоє коротке «Бувай!»
Вітер курявою відносив у небуття слова,
Що так і не були сказані.
Відпустила.
Дала піти…
А ...
Осінь – це теплі обійми какао з маршмеллоу й шерстяного светра.
Осінь – це просидіти цілий день у своїй «печері» за горою потертих книжок.
Осінь – це сімейні вечори й радість усвідомлення, що тобі є до кого повертатися холодними вечорами.
...
Заплющ очі.
Розправ крила.
Усі ми смертні,
Хоча й незрячі,
Болем розіп'яті,
Життям скалічені,
Жорстоко висічені
Історією батьківського краю
Колись квітучого…
А зараз…
Вогнем обпаленого,
Кров'ю покропленого,
«Градами» битого…
І тільки ...
Іноді здається, що я на краю прірви
Стою, розчинившись в безодні неба.
Поривами вітру злітаю, злітаю…
Думками хиткими блукаю, блукаю…
Сама на цім світі, одна-єдина…
І поруч немає ані пір'їни.
А вітер гуляє, а вітер буяє,
Здіймає в повітря ...
У твоїх очах – справжній Всесвіт,
Жменя зірок і крихітний Місяць.
А в моїх – тільки дим цигарок
І, можливо, трохи наркотику.
Ти мій власний різновид морфію.
Я без тебе, напевно, не виживу –
Загублюсь в міріадах комет,
Потону в безкрайній ...