Наші твори

Весь цей світ – спектакль,
А ми всі – актори…
Незлічені маски байдужості
Вкривають сцену порожнього театру.
Раптовість
Здатна все знищити.
Сліпо вивуджені репліки п'єси.
Божевілля – як стиль життя.
Втрата здорового глузду – ще не діагноз. ...

Чітко окреслена межа між надіями і сподіваннями –
Байдуже.
Б'юся голими руками об холодні
стіни безвиході –
Порожньо.
Ламаю грати примарних ілюзій –
Розтоптана.
Загублена у вічному мороці буденності –
Беззахисна.
Гризу зубами свіжоскопану ...

Ти з’явився в моєму житті раптово,
Як грім серед ясного неба.
Твоя усмішка була по дитячому щирою –
З ямочками на щоках.
Ти завжди вірив у краще й був до безглуздого впертим оптимістом,
Хоча життя ставило надто складні випробування.
І ...

«Пробач… Я не навмисно…»
А вибачати було й нічого, бо
Я для тебе була просто лялькою,
Що лежала на поличці поряд з іншими
Такими ж маріонетками…
Шкода, що почуття не порцелянові
І біль не має терміну придатності.
Бо не сховати за костюмом ...

Крижані дощі змивали слова,
Що кришталем лунали в порожній квартирі.
Ти пішов тихо і раптово.
А в повітрі досі бринить холодом
Твоє коротке «Бувай!»
Вітер курявою відносив у небуття слова,
Що так і не були сказані.
Відпустила.
Дала піти…
А ...

Осінь – це теплі обійми какао з маршмеллоу й шерстяного светра.

Осінь – це просидіти цілий день у своїй «печері» за горою потертих книжок.

Осінь – це сімейні вечори й радість усвідомлення, що тобі є до кого повертатися холодними вечорами.
...

Заплющ очі.
Розправ крила.
Усі ми смертні,
Хоча й незрячі,
Болем розіп'яті,
Життям скалічені,
Жорстоко висічені
Історією батьківського краю
Колись квітучого…
А зараз…
Вогнем обпаленого,
Кров'ю покропленого,
«Градами» битого…
І тільки ...

Іноді здається, що я на краю прірви
Стою, розчинившись в безодні неба.
Поривами вітру злітаю, злітаю…
Думками хиткими блукаю, блукаю…
Сама на цім світі, одна-єдина…
І поруч немає ані пір'їни.
А вітер гуляє, а вітер буяє,
Здіймає в повітря ...

У твоїх очах – справжній Всесвіт,
Жменя зірок і крихітний Місяць.
А в моїх – тільки дим цигарок
І, можливо, трохи наркотику.
Ти мій власний різновид морфію.
Я без тебе, напевно, не виживу –
Загублюсь в міріадах комет,
Потону в безкрайній ...

Падає спокійний сірий дощ і ксилофоном відбивається на бруківці вулиці Соборності. Тихо ступаю слизькими каменями в мокрих «тімберлендах» і мляво розчиняюся за стіною холодної ранкової зливи.

Кілька днів тому голосний і метушливий куточок Полтави ...

Пославши в кофр фотокамеру й пару змінних об’єктивів, він майже готовий. Тепер лишиться тільки знайти точку відліку, фундамент, на якому фотограф налаштує кольоровий баланс своєї роботи.

Скоро він дістане нейтральну білу карту й наведе на неї ...

Ажурними сніжинками зима відраховує останні дні року. Довгими морозними ночами відчайдушно засипає землю снігом. Нещадними завірюхами зганяє холодні сонні тумани між високих гір і лягає на густі соснові ліси. Крізь колючі віти ледь-ледь ...

Затишно. Вітер розвіює в повітрі ледь чутний аромат степового полину й, змішуючи його з туманом, заносить до нірки бабака. Тихо. Можна почути, як між травою перешіптуються сонні мурахи. З-за горизонту сходить сонце, але за туманом його не видно. Не ...

Вона прийшла з подихом надії тоді, коли її ніхто не чекав, ще ніжною та молодою. Вона прилетіла на крилах тривожного вітру й лягла на холодній траві. Вона з’явилася зранку, коли між туманом уже мимоволі починало світати. Її ще молодий і прозорий ...