Наші твори

Заплющ очі.
Розправ крила.
Усі ми смертні,
Хоча й незрячі,
Болем розіп'яті,
Життям скалічені,
Жорстоко висічені
Історією батьківського краю
Колись квітучого…
А зараз…
Вогнем обпаленого,
Кров'ю покропленого,
«Градами» битого…
І тільки ...

Іноді здається, що я на краю прірви
Стою, розчинившись в безодні неба.
Поривами вітру злітаю, злітаю…
Думками хиткими блукаю, блукаю…
Сама на цім світі, одна-єдина…
І поруч немає ані пір'їни.
А вітер гуляє, а вітер буяє,
Здіймає в повітря ...

У твоїх очах – справжній Всесвіт,
Жменя зірок і крихітний Місяць.
А в моїх – тільки дим цигарок
І, можливо, трохи наркотику.
Ти мій власний різновид морфію.
Я без тебе, напевно, не виживу –
Загублюсь в міріадах комет,
Потону в безкрайній ...

Падає спокійний сірий дощ і ксилофоном відбивається на бруківці вулиці Соборності. Тихо ступаю слизькими каменями в мокрих «тімберлендах» і мляво розчиняюся за стіною холодної ранкової зливи.

Кілька днів тому голосний і метушливий куточок Полтави ...

Пославши в кофр фотокамеру й пару змінних об’єктивів, він майже готовий. Тепер лишиться тільки знайти точку відліку, фундамент, на якому фотограф налаштує кольоровий баланс своєї роботи.

Скоро він дістане нейтральну білу карту й наведе на неї ...

Ажурними сніжинками зима відраховує останні дні року. Довгими морозними ночами відчайдушно засипає землю снігом. Нещадними завірюхами зганяє холодні сонні тумани між високих гір і лягає на густі соснові ліси. Крізь колючі віти ледь-ледь ...

Затишно. Вітер розвіює в повітрі ледь чутний аромат степового полину й, змішуючи його з туманом, заносить до нірки бабака. Тихо. Можна почути, як між травою перешіптуються сонні мурахи. З-за горизонту сходить сонце, але за туманом його не видно. Не ...

Вона прийшла з подихом надії тоді, коли її ніхто не чекав, ще ніжною та молодою. Вона прилетіла на крилах тривожного вітру й лягла на холодній траві. Вона з’явилася зранку, коли між туманом уже мимоволі починало світати. Її ще молодий і прозорий ...

Сьогодні я розплющив очі й побачив навкруги білі густі хмари. Не пам'ятаю, що було до того. Не пам'ятаю, хто я… Лише розумію, що сьогодні станеться щось важливе, незабутнє, яке не передати словами… А зараз відчуваю тільки холод. Він тримає мене й не ...

Як завжди, невчасно задзижчав набридливий будильник. Наче грім серед ясного неба. Допитливі промені яскравого сонця різко пронизали скромні рами могутніх вікон і засліпили моє заспане обличчя. Розуміння того, що треба вставати, підірвало мене з ...

Іноді з'являється бажання вимкнути мозок. Хоча б декілька хвилин не думати про буденні справи… Та для цього не потрібно робити щось надзвичайне: можна просто подивитися у вікно. Тоді зможеш побачити, як дерева шепочуть до тебе тихі слова, закручені ...

Був прохолодний ранок. Я займалася буденними справами: притрушувала снігом кущики, дерева, малювала на шибках вікон, лоскотала діткам щічки. Раптом мені закортіло зробити щось надзвичайне. Потанцювати зі сніжинками? Укрити все важкою сніговою ...

Сигнал, наче електричний струм, долетів до мого схвильованого серця. Я почула заповітну мелодію, що манила до яскравих, різнобарвних прожекторів сцени.

Затуманило… Лише сліпуче світло летіло в щасливі очі, а моє мармурове тіло кружляло в дивних ...

Небокрай свіжий, юний, закоханий, бездоганний. Різний! Неповторний! То високо підіймається над головою, щоб втекти від буденності, то сходить кришталевими сходами, бо мріє відчути тепло рідної землі. Наче гордий павич, упевнено крокує в спокійне ...