Наші твори

Ранок кривавий встає над моєю країною,
На бій виходимо: лик і лати хрестом осяяні.
Ми до битви готові, воля й рідні за спиною,
Землю-Матінку боронити з душею простреленою.

Запах землі та пороху, байдуже світло сонячне...
Війна – павутина ...

Торкаюся рядочків приблизно за рік. Не вірю, що стільки мовчала.
Та ні, брешу: єство вогнем кричить, щодень у намірах і здогадках згорає.
Набралась мужності, різкий сміливий вдих... А видих?.. Без інструкцій буде тяжко. Як спілкуватися з людьми ...

– Ти виявилася ближче, ніж я розраховувала.
А знали б ви, як я весь час подумки перекреслюю відстань.

Буду хвилин за десять-п’ятнадцять. І під моїми ногами все пливе та тріщить, летить униз, ніби там воронка чи прірва. Зворотний відлік часу стає ...

Мистецтво міцне й терпке на язику. Як чорний чай. Майже чифір – настояна заварка. Почуття гіркі – бальзамічним еліксиром подразнюють губу. Перекреслити б дати та витримку. Емоції б’ють за край, пульсують натягнутими бинтами в скронях. Велична музо! ...

***

Фрази,

кинуті на перехрестях,

Думки,

сплетені в меридіанах,

Блукали словами,

          Впивалися в душу 

                        І виходу звідти 

    Не знали…

Мої слова підбурюють

Хвилі 

     Повстання,
...

Шанс зустріти тебе на вулиці близько однієї стотисячної, бо весь час клубочишся у власних справах вдома. Не знаєш елементарних понять про сучасний світ та свято впевнена в реальності Бога. Твоє серце заполонене музикою, ідеями й тканинами. Музика ...

Четверта сорок чотири. Співає перша за ніч пташка. У грудях різко тріпоче, колихається – і я трактую поданий знак. Лягаю на спину, рахую човни, у свідомому сні віддаю власне тіло у владу водам.
Ніжний бриз і солоне на губах. М’який пісок лоскоче ...

Цілуй мене кривенькими рядками, вкладай у розділові жар душі, кусайся комами, зализуй біль крапками, а окликом даруй мені синці. Підкреслюй в повідомленнях на статус. За це тобі корить якийсь папір? Як хочеш – розірви моє останнє й не склеюй, як ...

– Якби перед вами поклали коробку простих олівців, де були б лише надто тверді та м’які, перо павича, акварелі та фіолетову ручку, то що б ви обрали?
– Акварель.
У світі мільярди людей, а мені як ніколи самотньо. І скільки раз уже писала на цю ...

Між мною і світом
суцільна пітьма та просвітлення об’єктиву. Діафрагма вузько-вузько затуляє пелюстки, зображуване набуває чіткості
і лише тоді розумію, що я спокійна. Спокійна до помилок, до промаху у фокусі, бо все, що може статися – не ...

У моєї мами золоті руки. Вона вміє все: готувати, в’язати, співати та малювати. Але найбільше любить вишивати. Вона оздоблює рушники, подушки та скатертини.

У нас удома стоїть невеликий органайзер, у якому купа ниток, тканин, голок та ґудзиків. ...

У царстві чарівному, де мрії живуть,
Де дива трапляються знов і знов,
Де ліс шепоче казки старі,
А річка співає пісні свої.

Там, де сонце золотом сяє
І небо барвами грає.
Там, де хмаринки пухнасті пливуть
І зірки на небі вночі сяють.

Там ...

Батьківщина, Україна, хата дідуся й бабусі в селі - стежка до джерела моєї сили. І над усім цим - лелеки в синьому небі. Біля оселі дідуся й бабусі високо на електроопорі височіє лелече гніздо. З року в рік, із покоління в покоління до нього ...

Линуть понад світом, мов чайки білі,
Думи твої, Кобзарю, вічні і милі.
Сяють правдою, як чистим злотом,
І кличуть до волі, до щастя й просвіти.
В них біль і туга України,
За долею кріпацькою, нещадною.
В них гнів і лють до ворогів жорстоких, ...