Наші твори

Це був зимовий сонячний ранок. Яскраві, проте не теплі промінчики заливали шибку вікна, де на підвіконні сидів рудий пухнастий кіт Мурчик. Ловив носиком зайчики сонця, спостерігав за сніжинками по той бік вікна, які ніжним серпанком укривали охололу ...

Люди  як дерева: вони говорять своїм листям, їм так само буває страшно, боляче, весело, тепло та холодно, однак, попри все, вони живуть, то, може, це найголовніше?

Світає, сонце тоне в помаранчевому морі неба, але через лічені хвилини все ...

Це моя зупинка.  Стоп. Не важливий час чи географічне положення. Перерва... Той жаданий відпочинок. Повинно бути тихо та беззвучно, наче в космосі. 

Починається вистава. Часу не вистачило ролі в цьому величезному, як здавалося, театрі. Просто не ...

Ти засинаєш під ранок, а прокидаєшся по обіді від дзвінка у двері – подруга хвилювалася, де ти. Звичайно, адже на телефонні запити не відповідаєш. Хоча офлайн – учорашня розкіш. Сьогодні – це читання художніх книжок. Таких, знаєте, у подертих ...

Мова – це найбільша цінність кожного народу: вона остання надія на виживання в суворих умовах сучасності. Це добро – «життєва схованка людського духу, його багата скарбниця», у яку вкладено й історію, і «сподіванки, розум, досвід, почування», – ...

Ми танцюємо в сяйві свічок,
Тиха музика нас заворожує.
Невагомо кружля світлячок,
Що у ритмі немов супроводжує.

Наші душі злилися з єством,
У майстерності руху і танцю.
Кожна хвиля немов торжество,
Подароване ніжно коханці.

Заряджаюсь ...

Дійові особи: 

Єва – зірка «Інстаграму». Дівчатко 14 років, що завдяки косметичним нашаруванням і деяким фокусам у «Фотошопі» віртуально виглядає на 18. Розмовляє російською побутовою. Читає (у соціальних мережах). Характер ще не сформований, ...

Після вибуху наднової зірки серед децильйонів у неосяжній степені атомів тільки маленька групка з них через мільярди років, подолавши відстань у сотні світлових років, зустрінеться в неповторному й досі загадковому сполученні молекул — у вигляді ...

Пробігаю повз натовп живих кам’яних пам’ятників. Людина хоронить себе з кожним вдихом, мурує свободу й розум, насамперед поставивши себе на постамент невільника. Але я вірю, що кохання сильніше за будь-які мармурові принципи чи забаганки долі. Це ...

Зібрала емоції в скриньку. Що ж, час рухатися далі. Я ухиляюся від фальші й намагаюся забути тебе, любий друже дитинства і юнацьких літ.

Лютий укрив мої думки льодами, але твої руки холодніші за них. Не забувай, ми стоїмо на роздоріжжі шляхів. ...

Перші квіти визирають з-під ковдри снігу й по-дитячому усміхаються сонцю. Воно простягає їм засіяну ластовинням долоню й показує крізь прозору пелену повітря світ. Десь вдалині співає срібна крапель й гуде-вирує золотавий струмок. Сосни, стражі ...

Я ніколи не замислювався над питанням, чиї в лісі шишки? Щоб написати цей твір, довелося зазирнути на простори Інтернету. Хто ж у лісі любить ласувати шишками? 

Одразу з’явилося відео з білками. Вивірка, скажу вам, –  чудернацьке створіння! Вона ...

У тяжкі будні, коли пил і гамір міста наступають мені на горло, я розгортаю фотоальбом і повертаюся в найщасливіші моменти життя: тепле, заціловане сонцем літо, табір, гори, дитинство, прогулянки з друзями, подорожі, останній дзвоник і численні ...

Мені подобається зелений чай, зимові дні, сірі будинки, поезія... Сум повільно огортає небо. Радість стікає шпалерами вниз. Кутаюся в ковдрочку в ліжку, споглядаю мальовані зірки на стелі... Депресивна мрійниця. 

Повна апатія, стан байдужості та ...