Чи можна зиму не любити,
Коли скажений вітер віє,
Як сніг у носа залітає,
Як всі дороги замітає.
Розплющуєш ти зрання очі,
Співати серце дуже хоче!
Пірнути б в кучугури білі,
Немов дельфін в блакитні хвилі.
Коли вже пальці дерев’яні,
І по ...
Наші твори
Список категорій
Вірш про Полтаву
Люблю тебе, рідна Полтаво,
Духовна столиця Вкраїни.
Як матінка ти ласкава,
Маленька моя батьківщино.
По вулицях тихих і чистих
Блукаю поетів стежками,
Повільно вдихаю повітря,
Пронизане думками.
Вони тебе також любили
І думали ...
Як хлопчина зірку покохав
Розкажу вам історію про те, як хлопчина любив небо. Як його сірі очі вдивлялись у кожну хмаринку. Як сонце подарувало йому свої поцілунки й залишило слід на обличчі – цяточки, які нагадували любов сонця. Він складав пісні й мріяв літати з птахами на ...
читати даліЯкщо до мене темної ночі прийде лев
Якщо б до мене темної ночі
Загублений, змучений лев завітав,
Я б залишила його в себе,
Може, на день, а може, й на два.
Годувала б його та гралася з ним.
Не знав би він смутку й печалі...
Одні не змогли любові віддать,
А я б показала її!
Як ...
Казка про дракона
Жив собі багатий чоловік, і було в нього три сини. Найстаршого з них звали Добромиром, середульшого – Вогнедаром, а найменшого — Любомиром. Коли хлопці виросли, стали дужими молодими юнаками, то батько зібрав їх усіх разом і каже:
— Ви стали ...
читати даліЧую серце…
Іноді мені здається, що люди втрачають розум від кохання. Чи так це? Час від часу розумію, що саме це почуття може нас змінити. Підіймається настрій, коли бачу його усмішку. Метелики в животі заважають працювати.
Я готова провести кожну хвилину ...
читати даліВарта нічних вулиць
Це був сонячний день. Люди їхали звідусіль, аби побачити відкриття станції, яка повинна була генерувати електроенергію. Туди збиралися кращі вченні століття, щоб побачити запуск. Півміста товклося біля компанії MTX.
Уся історія починалася ще в ...
читати даліМоє кохання через призму поезії Франка
«Щастя ніколи довго не триває. Щастя все – день, година, хвилина». Саме тому я раділа кожній миті, проведеній з тобою. Але, на жаль, усе змінилося.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала.
Чому ж ми розійшлися? Не знаю, але впевнена, що ...
Моє Intermezzo
Невже я повністю вичерпала себе? Невже все ж дійшла до межі? Хіба в 15 років можна не бачити краси? Коли я взагалі востаннє з нею зустрічалася? Коли востаннє щиро сміялася, забувши про обов'язки? Невже сіра грудка одноманітних егоїстів, які ...
читати даліДо катастрофи людства – один крок
Час іде, а ми все рухаємось у прірву. Говоримо, що змінюємо світ на краще, а насправді лише все руйнуємо.
Я вважаю, що до катастрофи людству лишилося зовсім трішки, якщо, звісно, вона ще не почалася. І ми навряд чи вже щось виправимо, адже треба ...
читати даліМолодість і старість
Старіти нудно, але це єдина відома можливість жити.
Чи боюсь я старості? Так, боюся залишитися одна. Поважний вік – зовсім не привід страху, адже що може бути краще досвіду, надбаного роками, дітей, онуків… «Роки йдуть, а їм не віриш. Оцінки ...
читати даліМоє іntermezzo
Знову не можу заснути. Щось важке й масивне впало на мозок і тисне нещадно, не даючи спокою.
Я втомилася. Втомилася від думок. Вони густим вологим туманом огорнули свідомість, блокуючи здоровий глузд і маленькими білими блискавками тримаючи ...
читати даліЯ втомилася… Мене втомили люди…
Знову піймав мене… Потрапила в лабети невидимих сталевих лап, як мураха, яку ось-ось має придушити ненаситний комахолов. От тільки створіння ці отруйні – люди…
Виснажилася. Змучилася. Зморилася. Гадючим гніздом клубочаться думки в голові, та не ...
читати далі24/7
Ми – діти заасфальтованих вулиць, гучних вечірок, неонових вивісок тату-салонів та пивних яток, де продають без паспорта. Ті, хто повертається додому рано. Рано-вранці. І чесно брешуть, що зовсім не пили. Дивимося тільки собі під ноги 24/7 і навряд ...
читати далі