Наші твори

Невже я повністю вичерпала себе? Невже все ж дійшла до межі? Хіба в 15 років можна не бачити краси? Коли я взагалі востаннє з нею зустрічалася? Коли востаннє щиро сміялася, забувши про обов'язки? Невже сіра грудка одноманітних егоїстів, які ...

Час іде, а ми все рухаємось у прірву. Говоримо, що змінюємо світ на краще, а насправді лише все руйнуємо.

Я вважаю, що до катастрофи людству лишилося зовсім трішки, якщо, звісно, вона ще не почалася. І ми навряд чи вже щось виправимо, адже треба ...

Старіти нудно, але це єдина відома можливість жити.

Чи боюсь я старості? Так, боюся залишитися одна. Поважний вік – зовсім не привід страху, адже що може бути краще досвіду, надбаного роками, дітей, онуків… «Роки йдуть, а їм не віриш. Оцінки ...

Знову не можу заснути. Щось важке й масивне впало на мозок і тисне нещадно, не даючи спокою.

Я втомилася. Втомилася від думок. Вони густим вологим туманом огорнули свідомість, блокуючи здоровий глузд і маленькими білими блискавками тримаючи ...

Знову піймав мене… Потрапила в лабети невидимих сталевих лап, як мураха, яку ось-ось має придушити ненаситний комахолов. От тільки створіння ці отруйні – люди…

Виснажилася. Змучилася. Зморилася. Гадючим гніздом клубочаться думки в голові, та не ...

Ми – діти заасфальтованих вулиць, гучних вечірок, неонових вивісок тату-салонів та пивних яток, де продають без паспорта. Ті, хто повертається додому рано. Рано-вранці. І чесно брешуть, що зовсім не пили. Дивимося тільки собі під ноги 24/7 і навряд ...

Прохолода проникає під светр, обціловує кожну клітинку душі, пестить волосся, лоскоче легені. Мурашки по шкірі… Лапатий сніг засипає місто на сніданок пластівцями. Може, потрібно просто додати молока?..

Мені несила втриматися на землі, хоч як би ...

Якщо до мене темної ночі прийде лев, то я розповім йому всі свої таємні мрії, покажу весь світ. Ми б гуляли під зорями вулицями міста. Лев показав би мені царство звірів. Розказав, як і де вони живуть, чим займаються. Обов'язково розповів би про ...

Розпочалося це одного дня, коли загубився Дух Різдва, і хлопчина втратив віру в Санту. Мабуть, кожна дитина очікує ту мить, коли дарують подарунки, запікають індичку, падає сніг і надходить Різдво. Але Артур –   сирота, тому цього в нього просто не ...

Інтермецо – щось буденне, на мою думку. Тому сьогодні я не буду розповідати про параметри або степеневі функції, адже набагато цікавіше писати про щось прекрасне, створене для насолоди. Ні, не мамині пиріжки та навіть не бабусині млинці. Про них ми ...

В одному королівстві жила незвичайна принцеса. Чому незвичайна? Бо вона буда не такою, як усі: влучно стріляла, любила битися, а не суконьки й тіари приміряти.

Принцесі Алісі всі завжди чомусь указували, що робити. Мама вчила її правильно сидіти, ...

Жив собі хлопчик Микита, у якого завжди все виходило. Батьки його хвалили, у садочку мав найкращі іграшки, а друзів – хоч греблю гати.

Хлопці завжди дивувалися, чому це Микита завжди найкращий, чим вони гірші за нього? Якось Артем підійшов до ...

Дихаючи свіжим повітрям, нюхом не відчуваючи жодної душі поряд, вмикаю улюблену музику в навушниках та гуляю ранком... літнім... прохолодним...
Це десь.... шоста година! Ні! Я прокинувся ще раніше, щоб наодинці з сонцем підняти його в небо.
На ...

Тихого осіннього вечора місіс Емілі відпочивала в кріслі з чашкою щойно звареної кави. Вона не очікувала гостей, ніщо не могло її потривожити. Але враз до будинку постукала стомлена та стурбована жінка. Дівчина підійшла до дверей, тихенько відчинила ...