Любий гостю! Ось візьми ключик до брами мого величного палацу. Ласкаво прошу, почувайся як удома. Між лабіринтів із коридорів можна знайти безліч цікавого! Але будь обережним, бо в замку мешкають слова. Вони люблять тишу та спокій, гармонію та досконалість. Так, дещо вередливі та примхливі, але не ображайся на них. За кожними дверцятами оселилася своя неповторна історія. Хочеш познайомитися? Тоді пірнай у безкраї океани фантазії та стрімкі ріки непередбачуваних емоцій. Бо з кожним поворотом хід подій може змінитися. Ну ж бо, сміливіше! Це не викликає залежності, повір! Побував уже в усіх кімнатах, але авторки королівства не знайшов? Тож розкрию тобі свою таємницю: шукай моє обличчя між рядків.
Мені подобається зелений чай, зимові дні, сірі будинки, поезія... Сум повільно огортає небо. Радість стікає шпалерами вниз. Кутаюся в ковдрочку в ліжку, споглядаю мальовані зірки на стелі... Депресивна мрійниця.
Повна апатія, стан байдужості та ...
читати далі Стрілки годинника несміливо, боязко крокують до півночі. Вітер нашіптує таємниці на вушко крізь бурштинову пелену зірок. Літніми ночами так і хочеться мріяти, мріяти… Сиджу в полі маків та волошок, споглядаю космічні мережива на небі. Простягаю ...
читати далі Жив на світі один сніговик. Зліпила його пані Хурделиця доньці Заметілі на День народження. Біленькі кульки – тулуб, гілочки дерев замість рук і шишка замість носа. Але мала сніговиком натішилася, погралася й викинула в ліс.
Бродив бідолаха ...
читати далі Покладу дві монети в телефонний апарат. Натисну на виклик, але на іншому боці дроту буде тихо…
Заплачу за проїзд, сяду під вікно, увімкну улюблений сумний плейлист, заплáчу на очах у всього салону. У душі щось занадто порожньо без тебе…
...
Сніжинки повільно, вальсуючи, падають на бліде обличчя. Так і хочеться спіймати їх хоч на мить, але вони відразу ж тануть від дотику до теплої шкіри.
Зиму надовго втримати не вдасться. Якщо осінь можна увіковічити в серці засушеним багряним ...
читати далі Мов божевільний письменник, що уявив себе художником, пишу це тобі, Минуле.
Благаю, викресли мої помилки. Навчи маленьку Жменьку розплутувати клубок зі слів у горлі, плакати не в подушку, говорити все людині у вічі, а не писати свої ...
читати далі Перші лапаті доньки зими залетіли прямісінько в серце й оселилися там надовго. Головне, щоб від полум’я думок не розтали…
Підбираю з землі паперові крила, знаходжу в найдальшій шухлядці улюблені рукавички й взуваю теплі чобітки. Вилажу на дах ...
Солодко мурчить вечірня тиша за вікном. Я пригадую всі щасливі, барвисті, наповнені радістю миті, проведені з тобою. В усьому бачу дотики минулого.
Пам’ятаєш, як ми ночували в тебе вдома, бо я не змогла піти через травневу зливу? Ми сиділи на ...
читати далі Темними та холодними вечорами, коли стрілки годинника вже стомлені, але крокують до півночі, на засніжене місто спускаються дивні чарівні сани. Ні, це не транспорт Діда Мороза. Ці сани, вирізьблені найвишуканішими візерунками зоряного неба, ...
читати далі Простягаю долоню до неба. Намагаюся вхопитися за секунди, натягнуті струною над прірвою смерті, але... Падаю вниз.
Благаю, ухопи мене за руку. Дістань з океану сліз утопленицю. Витягни на берег правди. Розкуй кайдани солодкого болю-дурману, що ...
Жила на світі одна дівчина. Так починаються стандартні історії? Тоді й ця буде такою.
Вона мила руки в ранковій росі та терла гарячі щоки, щоб ті не палали сердечним вогнем. Приміряла на себе різноманітні вбрання, зіткані з променів сонця. На ...
читати далі Зігрій мене своїм теплом. Не плети сніжну ковдру, не морозь мої почуття. Проклади хризантемами стежку до серця. Обійми так, мовби це востаннє. Крок до вічної ночі. Вороття назад немає.
А може, до світла дістатися спробувати навскоси? Перерізати ...
Я покохав тебе вперше й востаннє. І космос у твоїх очах, і ніжну нефальшиву усмішку, і ластовиння на щасливих щоках, за яке точно душу дияволу ти віддала, і легкий абрикосовий рум’янець на порцеляновій шкірі. Кожен недолік сприймав за багатогранний ...
читати далі Сиджу серед волошок та ромашок у безкрайому степу, що пахне зітлілим полином, окутана вечірньою прохолодою вітру. Уже жовтогаряче сонце закотилося за небосхил, а рожеве небо вкрила ковдра ледь помітних зірок. Вони шепочуть на вушко, що настав час ...
читати далі