Євгенія Семенова

Тік-так, тік-так. Годинник вистукує ритми серця. Дін-дон, дін-дон. Північ змінює події. Розділяє на до і після. 

Птахи принесли пошту під розчинене вікно в мій світ. Конверт. А в ньому - два квитки. На автобус маршрутом «Народження - смерть». 
...

Час... Спішить, і сам не знає куди. Нікого не чекає. Малює на вікні візерунки, нашептані долею на вушко. Сипле пісок надії крізь пальці. Кружляє в танго з потаємними думками. Видряпує дивакуваті послання на скелі. Ночами відвідує найпотаємніші сни. ...

Обличчя... Лише гіпсовий відбиток на пригніченому тлі землі. Бурхливий океан впав у тьмяні очі, а порцеляновими щоками стікають солоні ріки. Чорні, бо туш розмазується. Чаклунка Нічниця зіткала волосся з хвостів найяскравіших падаючих зірок. Хтось ...

Жовтий… Мені завжди говорить моя «Хрещена фея» , щоб я вилазила на сонце. Згодна, там тепліше, але настирно сиджу в тіні під жовтавим соняхом. І ні, не з полотна Ван Гога.
В очі впадає залитий небесним золотом степ. У нього точно палають щоки від ...

Я дописав своє життя на папері й поставив останню крапку. Тепер моя душа поєднається з твоєю, люба Жар-птице. Зірки не сяють поодинці, це аксіома.
Моя юність-молодість пролетіла дзвоном замість вітру в порожніх чотирьох стінах. Лиш інколи ...

Я намалюю тобі на асфальті кульбабові візерунки. На парашуті перелетимо через десятки перламутрових морів, долаючи шторми, і приземлимося десь біля фіалкових хмар. Там, де сонце пахне згорілим ще вчора гадючим болем.

Розірву сталеві дроти клітки, ...

Зірки сказали, що моя любов
Вилазить боком.
Але якщо цей сон я прожену
Ненароком,
То зірвуться всі маски, а серця
Розіб’ються. ...

Пряний запах осінніх трав
Нагадав про зів’ялі почутя. 
Але я вже не та строката веснянка. 
Вплела у дубовий вінок
Духовий оркестр мавок. 
Розправила плечі. 
Підняла носа до сонця ближче. 
Розтерла думки по асфальту. 
Набрала в легені ...

Побачила світ на долонях. 
Проклята. 
Пройшлася ногами по небу. 
Упала. 
Вплела у волосся зірки. 
Засіяла. 
Торкнулась землі під храмом. 
Розтала. 
Злетіла у вирій думок. 
Заревіла. 
Схопила комету за хвіст. 
Помчала. 
Зірвала фіалку із ...

Цілковита темрява обіймає тіло й думки.
Недопитий келих червоного напівсолодкого
Сліпить в очі зіркою.
Вглядаюся крізь водоспад ув обличчя в дзеркалі.
Бог чи Диявол поцілував у чоло?
Смерть чи Життя перетягне на свій бік?
Наводжу дуло на ...

Не звертай гори,
Щоб бути кращим для когось.
За це тобі дадуть лиш один бал.
В атестаті долі
Існує окрема графа:
«Полюбити себе».
І в неї ти зможеш вписати
Не один найвищий бал.
Вір, тримайся за клеверні дроти.

Знаєш, Люба Ноче, а я тебе кохала. 
Кохала до зникнення пульсу, 
До втрати свідомості. 
Від прірви вечора й до ущелини ранку
Стелила волошками шлях. 
Квіти замерзали. 
Тріскались. 
Бились, мов неякісне скло. 
Фальшивка. 
Хотіла стати новою ...

Знаєш, так хочеться забутися в обіймах багряної осені. Під картатою ковдрою тонути в сновидіннях із дев’ятої до дев’ятої, і ніхто не говорив, що вночі. Плескатися в калюжах, мовби ніхто не скаже, що вже доросла. Вишивати золотом килими й ...

Минають роки, століття. Усе далі від нас знакові події, які на світ увесь задекларували мову мого народу українського. Тож сьогодні уявімо, що Батькові української літератури, славному нашому землякові Івану Котляревському, закортіло відчути рідний ...