Назар Солопіхін

У житті нічого немає випадкового. Підтвердженням тому є знайомство і  творча співпраця дитячого письменника Василя Тарчинця і його юного колеги із Полтави Назара Солопіхіна, який прочитавши оповідання  «Джок чекає над Віслою» взявся за створення ...

9 березня 1814 року у селі Моринці народився майбутній великий майстер слова, геніальний митець і символ української незламності - Тарас Григорович Шевченко. Він був поетом та прозаїком, живописецем і гравером, громадським діячем і справжнім сином ...

Дитинство – пора життя, що минає так швидко й барвисто, як повноводна й стрімка ріка, що намагається чимдуж подолати численні звивини й повороти свого тернистого русла, аби досягти такого омріяного й жаданого гирла – переходу в неосяжний океан ...

Чарівна природа України споконвіків вражала людей своєю різноманітністю та красою... Не є винятком і карпатські букові праліси, які майже не зазнали впливу людської діяльності і є надзвичайно важливим джерелом історії розвитку європейських лісових ...

"Що приховує таємниця старовинного артефакту?" - відповідь на це питання криється у нашій сьогоднішній історії, яка починає цикл розповідей про світ Казкового Князівства. Шановні глядачі зможуть зануритися в атмосферу романтичного Середньовіччя і ...

Буремні часи настали для мирних мешканців нашого Князівства: їхнє спокійне життя обірвалося після того, як страхітлива постать Хана Мороку з'явилася на обрії цієї землі. Він знищує все на своєму шляху і не зупиниться ні перед чим, аби дістатися до ...

Коли в повітрі вже весна бриніла
І люд чекав на березневі повені,
Вкраїну-неньку люта хмара ненависті вкрила –
Сусід злостивий, пес блудливий,
Над нашою землею чорні розіп’яв вітрила…

Ще ледь жеврів постпандемічний світ
І так хотілось знову ...

Тужлива осінь настає –
І смуток наганяє.
Тужлива осінь настає –
І листя опадає.
Залишать скоро нас птахи -
Наш край осамотіє.
Крилом лелека враз змахне –
Гніздо осиротіє...
Вже тьмяна осінь настає,
І барви всі згасають.
Краса природи ...

Що то за справа, така дивина,
Що час, як пісок, крізь пальці тіка,
Що час, наче птах, що так стрімко летить,
Що людям і віку не дасть він прожить?
Здавалося б, річ не така вже й складна,
Але міркувати над нею дарма.
Час плине повільно, як синя ...

І ось вже чути гомін міста,
Він поруч з зеленню дерев,
Його яскрава тінь барвиста,
В нім є і спів, й відвертий рев.
Чи щиросердна серенада –
Потік весняної краси,
Чи грім – заводів канонада –
Людські вбиває голоси.
Чи то приморська пісня ...

Глянеш вгору – зірка сяє,
Справжнє сонце ж, ні, не там,
Воно поруч проживає
Й душі зігріває нам.
Ти для мене – світ, матусю,
Ти мій янгол на землі.
Мить без тебе – наче вічність,
А хвилини – наче дні.
Мудрість ти вселенську маєш
Й долю ...