Поезія

Досить! Дістали! Мов вічність година.
Плетуть чутки, обстрілюють днину,
Без честі лізуть, свідоме втрачають –
Червоні води дійшли до причалу.
У вогні будинки, палать має серце!
Жінки та діти озуті у берці…
Шкода дивитись у очі невинні,
Бо ...

Моя Полтаво, ти чудове місто,
З калини ягід одягла намисто,
Вплела каштани у вінок спасенний,
В віках збудила голос свій пісенний.

Давно влилися у блакитні коси
Річки полтавські – Коломак і Ворскла.
І пахне чорнобривцями блакить,
Альтанка ...

(Насім Ніколас Талеб висунув концепцію Чорних лебедів. Це раптові й масштабні явища, що кардинально змінюють хід історії. До них відносять війни, фінансові кризи, появу інтернету тощо).

Ти справжній чорний лебідь революцій,
що крилами ...

Часом творчість розповідає про кожного з нас набагато більше ніж психологічні портрети. Згодні ?

Я падаю знову у чорну діру,
Але допомога мені не потрібна!
Ох хлопчику,
Мені так подобається закохуватися знов.
Буду Юпітером недосяжним.
В обійми візьму тебе, як кільця Сатурна.
Підемо зі мною Чумацьким Шляхом,
Розглянемо з тобою Проціон з ...

Ревучий простір мучить серце,
Що в темноті яскравій вмить,
Неначе яструб, безрозсудно,
Своїм сопрано загудить.

Ці мандри всесвітом безкраїм,
Як визволення з пастки дюн,
Неначе із вогнем ми граєм,
Тікаючи від божевільних дум.

І ліхтарів ...

манія, манія, манія -
це ніяка не Божа магія,
це одержимість вічністю,
наповнена біллю-циклічністю.
депресія, сум і апатія -
це моя виграшна партія,
а мої очі зблідлі,
добряче вже остогидли.
ліжко, книга, безсоння,
виски і крики у скронях. ...

ненадіслані листи
недописані твори
недопалені мости
недопиті розмови
недограна мелодія
неданий шанс
невдала пародія
незакінчений романс
несмачний пиріг
недоведена теорія
нерозталий сніг
та закінчена наша історія…

Я дивлюсь вдалину,
А там небо нічне.
І здається мені,
Що воно золоте.
Приглушене світло
Ліхтарі віддають,
Хмари блукають,
Немов в космос пливуть.
Вони ваблять мене
З ними летіти,
Але я намагаюсь
Цього не хотіти.
Піддалася я все ж таки ...

я дуже хочу любити,
не так щоби геть без останку.
я мрію щиро радіти
кожному поруч світанку,
сміятись, гуляти в мороз,
цілуватись, щоб губи посохли.
не зазнати метаморфоз,
не стирати сльози засохлі.
присвятити сотні віршів,
намалювати ...

ти чимось схожа на ранок,
на біло-білу постіль.
та ти не готуєш сніданок,
а я не заходжу в гості.
ти як той запах суниці,
що вабить мене і п’янить.
волосся відтінку пшениці,
очі із зором в блакить.
часом стаєш як багаття,
вмить обпікаєш ...

Дивися: сьогодні зірки яскравіші, ніж вчора.
Залиш усі справи – йдемо скоріше у гай.
Над нами північ, і вона безмовна,
Проте вона завжди рятує нас.
Уривками хмари пливуть над містами,
Так легко прощаються з нами.
Аж раптом обірветься слово,
І ...

Ні, їсти суп бажань нема.
Як тут матуся скаже:
«Бодай-но з’їж ти пиріжка.
Лежить в тарелі завше.

Із затрою, з щавлем, яйцем,
Рум’яний, запашний та владний.
Летить до рота вихорцем
Він – шлунку кращий радник.

І час пройшов, а він дійшов, ...