Поезія

Так що ж таке кохання?
У відповідь – зітхання...
Не знаю, що казати,
Як краще написати.
Кохати – це радіти
Дощу, і сонцю, й квітам.
Любити – це хотіти
Удвох летіти з вітром,
Робити, що завгодно,
Не слухати нікого.
Кохати – ревнувати, ...

Безмежне українське поле,
Просторе, родюче й неголе,
Бо воно у цвіття одягнулось
І на мавку обернулось.
Та одежа не з вовни й ниток,
А з барвистих польових квіток.

Соняшник – жовтогаряча квітка сонця,
Лице до нього тулить і долонця.
Густо ...

О ти, морквино!
Жовта, красна, така прекрасна!
Так непогасно у салатах,
блищиш у всій своїй красі.
Хоч затісно тобі в темниці,
в якій сидиш ти із весни.
І все одно: як ясний промінь
боки твої прогріє,
То враз звільнишся ти з темниці,
О ...

Казала кохана: «Кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю,
Казкову кремінну косу».
Край кременя крякнула качка,
Крилом колихнулась коса.
«Кохаю!» – клянеться козачка.
«Кохаю!» – каже козак.

Влітку – листя зелененьке,
Весною – квіточки біленькі,
Восени – у неї грона,
Взимку – ягідки червоні.
В неї кісточка – серденько.
Калину полюбляє ненька.
Від нежиті допомагає –
Всі матусі про це знають.
Будем чай з калиною пити
Та ніколи ...

Дерев’яне чорно-біле поле,
Королі готуються до бою.
Непідвладні над собою,
Вісімнадцять доблесних солдат.
Білий офіцер віддав загад –
Швидко почалася різанина.
Так минула не одна хвилина,
Бо у тактиці немає вад:
Загнали чорних короля! ...

Музична муза заворожила мене,
І натхненні звуки зливаються в одне,
Веду із ними діалог,
Але у звуків – монолог.
І враз стихає передзвін,
Але в душі лунає він.
Бо вони як водоспад:
Відбиваються у тисячі свічад!

Глибоко блакитні очі - відображення її душі,
Пастельно рожеві піони - то ніжні губи її,
Тендітні жовті тюльпани - розсипчасте, золотаве волосся.
Ароматна кавова смужка тягнеться за нею із дому.
Здасться завжди красива, навіть якщо з просоння. ...

Небокрай, ліси, дива
(навколо нас, біля нас).
Відкриваються нові горизонти,
Там знайдемо ми таланти.

Перед нами безмежні моря
(шуми вітрів, коливання хвиль).
Дух свободи відчуємо вмить
Забудемо про біль, зупинимося ми.

Над нами Місяць і ...

І у світ широкий кинули:
Жорстокість у всій красі.
Вітер вже дме кілометрами
На просторах скляної душі.

Книга ніким не прочитана,
Не витримали люди облав…
Болем вода вже просочена
І трави зав’яли від травм.

Душа грішна оступається, ...

Йдемо ми в далечінь
(веселі, радісні, щасливі).
По тернях, пагорбах, низинах:
усміхнені – поборемо.

Позаду місяць поспішає
(суворий, злісний, егоїст).
Когось шукає, знищить хоче,
моторний, світить ліхтарем.

Стеляться під нами зорі ...

Владислава Лісна

Стежки посеред лісу, спів птахів наді мною
(о гори, о гори, о гори!).
Сильний вітер над морем
Чи гроза над полем
(дороги, дороги, дороги)…

Іду без упину, майже знаю, що хочу
(я вже не маленька дитина).
Перехрестя доріг… ...

Вітром овіяні стежки
(перемогти, подолати, пройти).
Протоптані кимось доріжки,
Тут кожен бажає дорогу знайти.

В лісах тих темних щось мене вабить
(треба! треба іти!).
Вперті мандрівники шукають,
Хто хоче, зможе знайти.

І ця природа мене ...

Час – незворотний. Тримайся
За кожну піщинку надії.
Знайдеш ти в ній щире ненастя
Або ж нездійсненну мрію.

Вони і страшні, і тернисті
(Дороги, дороги, дороги).
Але ти візьми й порозвінчуй
Ті міфи, підтверджені Богом.

Багряність ...