Проза

І все на світі треба пережити,
бо кожен фініш – це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт
Ліна Костенко
 

Такий складний момент вибору… Стоїш серед сторінок свого життєпису й вагаєшся: перегорнути ...

 
Якщо любити – то по-справжньому.
Якщо обіймати – то міцно.
Якщо сміятися – то до сліз.
Якщо говорити – то в очі.
Якщо дарувати – то від душі.
Хіба любити можна не щиро? Кохати треба людину, а не умовні почуття до неї. Тоді обіймати ...

Як би швидко не йшов час, сучасне завжди залишається на дорозі з минулого в майбутнє.

Кожного року народжується нове покоління, і, як не дивно, воно не буде схожим на попереднє. У цьому плані ми дуже подібні до машин. Існують найновіші моделі, що ...

Чаc – крихка матерія, цінність якої пізнаємо, втративши. У сучасному світі скла й заліза вже давно припинило існування теперішнє, ми бачимо лише те, що є за горизонтом, ігноруючи дійсність. Буденні клопоти, переживання за неправильний вибір у ...

Моя власна (хоч і невеличка) колекція золотого намиста

Ранок.

Такий, якими були тисячі інших і, здавалося, буде ще стільки ж. Початкові класи. Та рутина, що і є єдиною, як на мене, складовою щастя. 

Темрява. Тепло. Вовтузишся в ...

Не прив’язуйтеся до людей. Ваші шляхи все одно розійдуться. Рано чи пізно. Ти підеш вперед, а люди лишаться в минулому. Ти ніколи не зможеш вічно тягнути когось за собою вслід. Тільки серце в одну мить розіб’ється, а його доведеться склеювати. Наче ...

Мабуть, забулися б мені твої слова, якби не пісня солов’я, що лунала в унісон з голосом твоїм без жодного сум’яття. І плавні рухи немов спокійний океан, який несе погляд твій, мов корабель, що пливе в далеку гавань поривань душі. 

Тож нехай лавка ...

Автор: Давід Тернопольський

Уявіть собі: око в багатьох культурах означає силу, владу, розум і знання. Ще споконвіку існує таємне суспільство людей, які себе назвали масонами. Напевно, кожна людина впізнає з першого погляду ікони з оком, що ...

Автор: Тимофій Лазоренко

У світі багато природних явищ, які можуть здивувати людину.

Я не став винятком: два роки тому, улітку, потрапивши під град, добряче дістав на горіхи. Опади залишали після себе сліди на тілі. Враження таке, ніби біг ...

Під час першого знайомства з Карпатами довелося спостерігати надзвичайно казкове явище природи – туман. Кожного ранку, коли снідали, бачили, як неґура, що вкрила вершечки гір, повільно розсіювалася, даючи споглядати красу величних зелених лісів. Це ...

У дзеркалі вітру відбиваються мої почуття. І досі пам’ятаю той останній дотик осені кілька років тому, перед тим, як упасти в безкінечну прірву. Лише зорі на вушко шепочуть правду. Їх не викрала ніч, вона їх породила.

Ми так часто не помічаємо ...

Така лавочка була у дворі кожного. Виглянувши у вікно, бачиш припорошену снігом подругу багатьох бабусь-пліткарок. Скільки таємниць, доказів, умов було виплеснуто з такого зіпсованого телефону.

Лавочка в парку є й своєрідним символом кохання, ...

Як часто говорять, треба жити сьогоднішнім днем і йти нога в ногу з часом. Я не можу з цим не погодитися й сама намагаюся керуватися цими словами.

По-перше, людина, яка цікавиться новинами та слідкує за сучасними тенденціями, завжди буде ...

Прогулюючись парком, допитливе хлопча запитало:

– Мамо, що це за чудернацькі кущі на деревах ростуть?

– Це омела – рослина-паразит, – спокійно відповіла мати. – Селиться вона на дереві й живиться з нього. Існує цікава історія, пов’язана з ...