Проза

Жив собі багатий чоловік, і було в нього три сини. Найстаршого з них  звали Добромиром, середульшого – Вогнедаром, а найменшого — Любомиром. Коли хлопці виросли, стали дужими молодими юнаками, то батько зібрав їх усіх разом і каже:

— Ви стали ...

Іноді мені здається, що люди втрачають розум від кохання. Чи так це? Час від часу розумію, що саме це почуття може нас змінити. Підіймається настрій, коли бачу його усмішку. Метелики в животі заважають працювати.

Я готова провести кожну хвилину ...

Це був сонячний день. Люди їхали звідусіль, аби побачити відкриття станції, яка повинна була генерувати електроенергію. Туди збиралися кращі вченні століття, щоб побачити запуск. Півміста товклося біля  компанії MTX.

Уся історія починалася ще в ...

«Щастя ніколи довго не триває. Щастя все – день, година, хвилина». Саме тому я раділа кожній миті, проведеній з тобою. Але, на жаль, усе змінилося.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала.
Чому ж ми розійшлися? Не знаю, але впевнена, що ...

Невже я повністю вичерпала себе? Невже все ж дійшла до межі? Хіба в 15 років можна не бачити краси? Коли я взагалі востаннє з нею зустрічалася? Коли востаннє щиро сміялася, забувши про обов'язки? Невже сіра грудка одноманітних егоїстів, які ...

Час іде, а ми все рухаємось у прірву. Говоримо, що змінюємо світ на краще, а насправді лише все руйнуємо.

Я вважаю, що до катастрофи людству лишилося зовсім трішки, якщо, звісно, вона ще не почалася. І ми навряд чи вже щось виправимо, адже треба ...

Старіти нудно, але це єдина відома можливість жити.

Чи боюсь я старості? Так, боюся залишитися одна. Поважний вік – зовсім не привід страху, адже що може бути краще досвіду, надбаного роками, дітей, онуків… «Роки йдуть, а їм не віриш. Оцінки ...

Знову не можу заснути. Щось важке й масивне впало на мозок і тисне нещадно, не даючи спокою.

Я втомилася. Втомилася від думок. Вони густим вологим туманом огорнули свідомість, блокуючи здоровий глузд і маленькими білими блискавками тримаючи ...

Знову піймав мене… Потрапила в лабети невидимих сталевих лап, як мураха, яку ось-ось має придушити ненаситний комахолов. От тільки створіння ці отруйні – люди…

Виснажилася. Змучилася. Зморилася. Гадючим гніздом клубочаться думки в голові, та не ...

Ми – діти заасфальтованих вулиць, гучних вечірок, неонових вивісок тату-салонів та пивних яток, де продають без паспорта. Ті, хто повертається додому рано. Рано-вранці. І чесно брешуть, що зовсім не пили. Дивимося тільки собі під ноги 24/7 і навряд ...

Прохолода проникає під светр, обціловує кожну клітинку душі, пестить волосся, лоскоче легені. Мурашки по шкірі… Лапатий сніг засипає місто на сніданок пластівцями. Може, потрібно просто додати молока?..

Мені несила втриматися на землі, хоч як би ...

Якщо до мене темної ночі прийде лев, то я розповім йому всі свої таємні мрії, покажу весь світ. Ми б гуляли під зорями вулицями міста. Лев показав би мені царство звірів. Розказав, як і де вони живуть, чим займаються. Обов'язково розповів би про ...

Розпочалося це одного дня, коли загубився Дух Різдва, і хлопчина втратив віру в Санту. Мабуть, кожна дитина очікує ту мить, коли дарують подарунки, запікають індичку, падає сніг і надходить Різдво. Але Артур –   сирота, тому цього в нього просто не ...

Інтермецо – щось буденне, на мою думку. Тому сьогодні я не буду розповідати про параметри або степеневі функції, адже набагато цікавіше писати про щось прекрасне, створене для насолоди. Ні, не мамині пиріжки та навіть не бабусині млинці. Про них ми ...