Твори з тегом: доля

стань зустрічами без умов,

мій вокзальний шепіт розмов,

тиха мозаїка твого лиця,

трансформації якого немає кінця,

торкає мелодикою зіниць,

зриваючи з мене віями птиць,

майструє душевні пориви сонета,

тільки, будь ласка, не ...

Мій монолог для тебе, друже. Усі звикли звинувачувати мене в несправедливому правосудді, гріхах, бездіяльності, звичайній ліні. Насправді, усе відчуваю, як і ти. Тому що ти – це я. І в найближчому майбутньому (читай: «вічності») ми будемо разом. ...

Я дописав своє життя на папері й поставив останню крапку. Тепер моя душа поєднається з твоєю, люба Жар-птице. Зірки не сяють поодинці, це аксіома.
Моя юність-молодість пролетіла дзвоном замість вітру в порожніх чотирьох стінах. Лиш інколи ...

Цілковита темрява обіймає тіло й думки.
Недопитий келих червоного напівсолодкого
Сліпить в очі зіркою.
Вглядаюся крізь водоспад ув обличчя в дзеркалі.
Бог чи Диявол поцілував у чоло?
Смерть чи Життя перетягне на свій бік?
Наводжу дуло на ...

Темно. Зорі від страху сховалися за хмарами. Гроза ледь не щохвилини кидає блискавки з-під почорнілого крила. Гучно відлунням котиться грім вулицями промоклого міста. Крап... Крап... Крап... Гуп! І знову крап... Душа болить та рветься на волю, але ...

Байдуже рипить під ногами торішній сніг. Похмурі люди прямують в нікуди, втупившись собі під ноги... Один лиш рік несе проблеми та сюрпризи кожному перехожому. Але всякий бачить лише власну ланку життя...

Ось та дівчина нещодавно розлучилася із ...

Ця історія живе в моїм серці вже 16 років. Але тільки зараз зважилася розповісти її.  Вона про  те, як мене любить дивна жінка, яка пахне небом, літом і травою. Коли стає  темно, вона щиро обіймає мене, іноді  навіть боляче.  У неї обличчя в ...