Твори з тегом: думки

День 1. Сьогодні бачила заклопотаного хлопця. Із книжками й ноутбуком. Допомогла йому із завданням. Він щось дуже довго читав, писав, а потім подивився на годинник і побіг кудись. Шкода, що так і не помітив табличку "Пофарбовано".

День 2. ...

Зібрала емоції в скриньку. Що ж, час рухатися далі. Я ухиляюся від фальші й намагаюся забути тебе, любий друже дитинства і юнацьких літ.

Лютий укрив мої думки льодами, але твої руки холодніші за них. Не забувай, ми стоїмо на роздоріжжі шляхів. ...

Старі колії загубилися в заплутаних лісових стежках. Збираю росяні зірочки на холодному нічному небі, ховаючись серед поля втомлених диких маків. Вони проростають прямісінько з людських сердець, палаючи пломенистим вогнем. Обпалюють мої руки холодом ...

Коли ти приходиш додомцю виснажений після тяжкого робочого дня, єдине, чого хочеш, – це впасти на м'якеньке ліжко та забутися в міцному сні. Деколи це вдається, а інколи згадуєш про обіцянку мамі прибрати у квартирі до того, як здійсниш задумане. 
...

Сиджу серед волошок та ромашок у безкрайому степу, що пахне зітлілим полином, окутана вечірньою прохолодою вітру. Уже жовтогаряче сонце закотилося за небосхил, а рожеве небо вкрила ковдра ледь помітних зірок. Вони шепочуть на вушко, що настав час ...

Місто забирає душу з усього живого. Плити багатоповерхівок висмоктують людське, перетворюючи тепле серце на залізну птаху, якій обрізають крила й намагаються не чути, не бачити її страждань.
Місто переховує у своїх кутках холодних роботів – ...

Так, часто ми не помічаємо деталей. Нерідко важливі речі називаємо дрібницями. Неодноразово знецінюємо людей, яких знаходимо в юрбі. Під суворим небом. Бігаючи за часом, намагаючись наздогнати секунди життя. Можемо втратити сонце, знаючи наперед, що ...

В Інтернеті кажуть, що найвідоміша буква, на яку найбільше слів у нашій мові, це П. Але, на жаль, багато людей використовують саме А. Чому на жаль? Тому що мають дуже бідний словниковий запас. Тож, коли не знають, що сказати, вставляють "А"... Або ...

У цьому крихкому світі всі та все – реквізити. Бутафорні емоції припадають пилом на забутій між стриманих масок поличці. Білі й чорні почуття збилися в клубок у горлі. Льодяні хмари пускають стріли, вражаючи серце. Холодно від бездушного асфальту ...

Чому це так боляче, коли тебе не розуміють? Як не перестати вірити в людство після стількох перешкод? Здається, усе роблять тобі на зло. І просто набридає дивитися на світ крізь призму рожевого кольору й  малювати фальш у думках. Уже не надихають ...

Озирнись навколо. Що ти бачиш перед собою? Що у твоїх руках? Це він. Наркотик ХХІ століття. Залежність, що майже не лікується. То що ж затягнуло тебе в паралельний світ через екран? Телефон. І не важливо який.  Діє він на нас однаково, хоча часто ...

Усі ми чогось прагнемо, і мета в нас різна. Усе життя чекаємо щастя, а не живемо теперішнім. Ми шукаємо скарб, але не бачимо його поряд. Весь наш час витрачаємо на ілюзії, не звертаючи уваги на навколишнє. 

У кожного різне поняття про скарб. І ...

Щодня ми зустрічаємо різних людей. Кожна особа унікальна й має свій стиль досягнення мети. Дехто вважає за потрібне заплатити, хтось інший віддає перевагу власним зусиллям. Але деякі люди гадають, що найефективнішим методом є маніпуляція. Вони всяко ...

Скільки емоцій може викликати лиш одне слово?.. 

Умить душа потоне в океані небесної роси або ж злетить аж до сонця й обпече ніжні крила. Кава випадково набуде солоного відтінку, кленові віти ввечері пахнутимуть вчорашнім, залитим імлою степом, а ...