Скотився місяць яблуком налитим
У нічку зоряну, медову і живу,
Торкнувся серпень губами несміло,
Вбираючи в себе солодку росу.
А зірки, мов жарини, небо крають
Вночі мережкою небесних скарбів.
І я живу чи в снах блукаю?
...
Скотився місяць яблуком налитим
У нічку зоряну, медову і живу,
Торкнувся серпень губами несміло,
Вбираючи в себе солодку росу.
А зірки, мов жарини, небо крають
Вночі мережкою небесних скарбів.
І я живу чи в снах блукаю?
...
Що може бути прекраснішим, ніж ніч просто неба? Тільки-но уяви, як це – засинати на м’якій, мов ковдра, траві під безкраїми небесами. Дивитися на зорі, до яких не дотягнешся нізащо на світі. Але ж так хочеться зірвати одну крихітку собі. Лише одну. ...
читати даліМоє безсоння заполонене думками про неможливість. П’ять зірок до неба не вистачає… З кожним днем трикляті душогуби крадуть по одному світилу. Від сирості довкола не запалюються сірники, не горять вогники в наївних котячих оченятах. Збираю вугілля ...
читати даліДві зірки і місяць утворили рівнобедрений трикутник, а я, зачаровано споглядаючи, ...
читати далі«Ще одна фотографія до колекції!» — радісно усміхаюсь я новому здобутку. Усе ж таки нічне місто — найкращий краєвид з усіх відомих.
Я поверталася додому, як завжди оминаючи нові вулиці, ішла старими провулками та побитими життям дорогам. Завітала ...
читати даліЧервоними плямами розтікається небом ненароком пролитий полуничний сік, утворюючи нариси заходу сонця. Яскраві краплі розлітаються хто куди: на пухнасту хмаринку, гілку великого дерева, на сонний тюльпан у квітнику та будку старого собаки, на вікно ...
читати даліТемними та холодними вечорами, коли стрілки годинника вже стомлені, але крокують до півночі, на засніжене місто спускаються дивні чарівні сани. Ні, це не транспорт Діда Мороза. Ці сани, вирізьблені найвишуканішими візерунками зоряного неба, ...
читати даліЗнаєш, Люба Ноче, а я тебе кохала.
Кохала до зникнення пульсу,
До втрати свідомості.
Від прірви вечора й до ущелини ранку
Стелила волошками шлях.
Квіти замерзали.
Тріскались.
Бились, мов неякісне скло.
Фальшивка.
Хотіла стати новою ...
Холодно в безкінечному мороці буття. Загорнулася в місячну ковдру. Зірвала з неба зірки й сховала в собі. Байдуже, що космос тепер пустує. Ще вчора вітер помер в ароматі літнього степу, а вже сьогодні вирує в артеріях, виграє на кларнеті дивовижної ...
читати даліТемно. Зорі від страху сховалися за хмарами. Гроза ледь не щохвилини кидає блискавки з-під почорнілого крила. Гучно відлунням котиться грім вулицями промоклого міста. Крап... Крап... Крап... Гуп! І знову крап... Душа болить та рветься на волю, але ...
читати даліЛітня ніч прозора, як вуаль.
Тихо ти вдивляєшся у даль.
Намалюй малюнок на вікні:
Хай туман накриє в далині.
Приспів:
Новий день, що народиться ось-ось.
Побажай все, що мрієш, щоб збулось.
Новий день принесе тобі привіт.
У вікні ти ...