Твори з тегом: життя

Денис Ярмоленко

Чи хотіли б ви мати змогу подорожувати світом за допомогою телепорту? Особисто я – ні! Адже для мене всю естетику поїздки складає не так саме місце призначення, як шлях, щоб до нього дістатися, та люди, котрі зі мною. Усі ...

Їй було б набагато легше, аби не бабина традиція закривати на зиму варення. Після того, як Мирослава вдосталь набавилася з абрикосою, шишкою та вишнею, вона зачала ховати в маленьку скляну в'язницю невипадкові сльози, страхи розміром із кицьку, ...

Владислава Лісна

Стежки посеред лісу, спів птахів наді мною
(о гори, о гори, о гори!).
Сильний вітер над морем
Чи гроза над полем
(дороги, дороги, дороги)…

Іду без упину, майже знаю, що хочу
(я вже не маленька дитина).
Перехрестя доріг… ...

Птахи співочі, надії
(дороги, дороги, дороги)
Золото-степ зеленіє,
Юності бідні небоги.

Чи то вітер, чи рев
(я себе запитаю)
Буду битись як лев,
не зазнаю одчаю.

Свіжий подих життя
(зелений, червоний, білий)
Не шукаю я укриття.
Я ...

Мироточила ікона в храмі Святого Пантелеймона. Безплемінна язичниця суворо поглядала на сльози. На які, по суті, не мала права. Вона стояла серед чужих, із покритою по-їхньому головою. Їй потрібно було знати, за що ці глибокі люди, котрі Вірують у ...

«Усе минає, і це теж минеться»… Цар Соломон таки мав рацію. Уся істина  обрамлена в кільце, а мені завжди було мало того значення. Бо наша історія теж закінчилася: відіграли останні акорди. Серед тиші обтинали мінорами, але, мабуть, і це вже ...

Автор: Денис Ярмоленко

Зупинися й поглянь на небо! Прекрасне, правда ж? Чи встигаєш ти в життєвому вихорі милуватися дрібницями?

Кожного дня одне й те ж: ранок – обід – вечір.  Кожного тижня одне й те ж: будні – вихідні. Кожного року одне й те ...

На мою думку, життя – саморозвиток. Кожен день ви намагаєтеся зробити себе кращим. Виправити те, що не подобається, опанувати нове хобі або вчитися на відмінно.

Звичайно, якщо лежати на дивані та нічого не робити, успіх сам не прийде: просто ...

Нас готували на Землю. Зачудовано розповідали, що там живуть люди — такі великі частини Всесвіту, якими нам судилося стати в близькому майбутньому! Щоправда, поки що ми мало розуміли, що це: їхні закони/ думки/емоції/можливості страхали та вабили ...

Давно існують легенди про леваду, обабіч якої розкинулося пишне пшеничне поле. Люди, їздять неподалік, не задумуються над цінністю життя та завжди кудись поспішають. 

Здіймався густий дим, а багаття бездушно розгоралося… 

Лейтенант, який ...

Ціную момент! 

Перерва 35 хвилин. Погляд із цікавістю спрямований на згустки диму, що вилітають із труби. Небо сіре, хвилі диму ледь помітні, зливаються з панорамою неба… Мій погляд, моє усвідомлення, моє спостереження — мить… 

Мабуть, шедевр ...

У вас є два життя. І друге
почнеться тоді, коли ви
усвідомите, що життя —
лише одне
Ми так часто поспішаємо жити, забуваючи, що час – безцінна й, водночас, дуже швидкоплинна річ.

Як часто впродовж тижня мріємо: «Швидше б уже вихідні». А ...

Мій монолог для тебе, друже. Усі звикли звинувачувати мене в несправедливому правосудді, гріхах, бездіяльності, звичайній ліні. Насправді, усе відчуваю, як і ти. Тому що ти – це я. І в найближчому майбутньому (читай: «вічності») ми будемо разом. ...

Автор: Артем Литовченко

Мені дуже подобається поняття  давньокитайської натурфілософії про Інь і Янь: про космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну (темне – світле, пасивне – активне, місяць – сонце тощо). Його зображають у ...