Наші твори

Небо... У будь-яку годину воно прекрасне. Чи то пливуть м’які пухнасті хмари з яскравим сонцем наввипередки, чи то палають далекі зорі. Дивлячись на цей небесний океан, потрапляю у світ думок та уяви. Душа наповнюється приємним теплом та почуттям ...

Небом розсипалися зорі, пролітають комети, а я, стомлена, лягаю спати. Після тяжкого дня хочеться відпочинку, казки. Мої очі повільно стулилися…

І ось я, як Маленький Принц, літаю галактикою з однієї планети на іншу. 

Перша зупинка – планета ...

Оріон – одне з найвідоміших та найяскравіших сузір’їв, які знаходяться в нашій галактиці. 

Раніше ця плеяда називалася Мисливець, тому що є схожою на полювача, який переслідує інше сузір’я – Заєць. Але його перейменували на Оріон, на честь героя ...

Сонце – мій фотограф… Позую поглядами, відбиваю сонячні відблиски кришталиками мого серця. Насолоджуюся, а сонце фіксує те на плівку – плівку неба… 

Світ – маленький їжачок, який тільки-но вибирається з-під поламаної стріхи власних ілюзій… 

Моє волосся дріботливо перетинали меридіани вечірнього ліхтаря. А він, як восьминіг, звабливо простягав свої щупальці. Хоча ні, знаєте,  тепер я бачу в ліхтарі метелика, чи, може,  пелюстки ромашки, чи, може,  хижі лапки павучка, який допомагає ...

День за днем темно-сірі, наче ті листки старого дерева, що росте при дорозі,  жалюзі ховають наші душі від світу…

І вогник довіри, крапелька надії,  як той останній вагон,  що завертає в невідомість,   ще живе в серці… 

Я дивлюсь вдалину,
А там небо нічне.
І здається мені,
Що воно золоте.
Приглушене світло
Ліхтарі віддають,
Хмари блукають,
Немов в космос пливуть.
Вони ваблять мене
З ними летіти,
Але я намагаюсь
Цього не хотіти.
Піддалася я все ж таки ...

Зимові дерева неначе
Сон чарівний,
Снігові доріжки ведуть
У полон мрій.
Високі гори позаду лісу –
Немов сотні надій.
Мороз малює
Іній мандрівний.
Такий сумний сьогодні день,
Але зима повна пісень.
Щоб розігнати увесь сум
І лісовий ...

Самотність. Відчуття, коли щось ніби розриває тебе зсередини, тягар, що змушує йти повільніше, а якщо не чинити опір, зовсім зупинить. Іноді цей підступний ворог приходить зовсім неочікувано, навіть коли ти оточений любов’ю й увагою. У такі суворі й ...

Просто неба лине моє життя... У тіні зеленіючих лип, на захаращених луках, у час жаркого весняного заходу сонця.

Потрібно лише заплющити очі й поринути. Я поглядаю на давні краєвиди: колись вони  можуть  перестати бути моїм окриленням…

Крізь ...

Завітав перший сніжок. У календарі зима прийшла, а я зовсім забулася. Така довгоочікувана, виявилася несподіваною! 

Уночі земля морозилася, а зранку знов розмокла. Так неохоче виходжу з прогрітої оселі у світ скупого на сонце будення. Лише згадка ...

я дуже хочу любити,
не так щоби геть без останку.
я мрію щиро радіти
кожному поруч світанку,
сміятись, гуляти в мороз,
цілуватись, щоб губи посохли.
не зазнати метаморфоз,
не стирати сльози засохлі.
присвятити сотні віршів,
намалювати ...

ти чимось схожа на ранок,
на біло-білу постіль.
та ти не готуєш сніданок,
а я не заходжу в гості.
ти як той запах суниці,
що вабить мене і п’янить.
волосся відтінку пшениці,
очі із зором в блакить.
часом стаєш як багаття,
вмить обпікаєш ...