Наші твори

Автор: Ліліана Ільницька

Що ви відчуваєте, коли дивитеся на зоряне небо? Можливо, спокій або страх? Чи затамовуєте подих в надії побачити зірку, що падає, та загадати бажання? 

Космос – це нескінченна глибина натхнення, яка охоплює почуття, ...

Автор: Іван Шинкарук

На мою думку, немає нічого прекраснішого за зоряне небо! 

Холодні й принадні світила зачаровують не тільки мене, а й  усіх. Я дивлюся на небо й відчуваю чарівний зв'язок із космосом, його величність та безмежність.

Він ...

Ревучий простір мучить серце,
Що в темноті яскравій вмить,
Неначе яструб, безрозсудно,
Своїм сопрано загудить.

Ці мандри всесвітом безкраїм,
Як визволення з пастки дюн,
Неначе із вогнем ми граєм,
Тікаючи від божевільних дум.

І ліхтарів ...

манія, манія, манія -
це ніяка не Божа магія,
це одержимість вічністю,
наповнена біллю-циклічністю.
депресія, сум і апатія -
це моя виграшна партія,
а мої очі зблідлі,
добряче вже остогидли.
ліжко, книга, безсоння,
виски і крики у скронях. ...

ненадіслані листи
недописані твори
недопалені мости
недопиті розмови
недограна мелодія
неданий шанс
невдала пародія
незакінчений романс
несмачний пиріг
недоведена теорія
нерозталий сніг
та закінчена наша історія…

Космос — це неймовірні простори, які підштовхують до філософських роздумів. Розглядаючи зоряне небо, кожен принаймні раз намагався вгледітися в порожнечу, побачити хоча б якийсь натяк на те, що людина не самотня у Всесвіті. Саме здогадки про життя ...

Небо... У будь-яку годину воно прекрасне. Чи то пливуть м’які пухнасті хмари з яскравим сонцем наввипередки, чи то палають далекі зорі. Дивлячись на цей небесний океан, потрапляю у світ думок та уяви. Душа наповнюється приємним теплом та почуттям ...

Небом розсипалися зорі, пролітають комети, а я, стомлена, лягаю спати. Після тяжкого дня хочеться відпочинку, казки. Мої очі повільно стулилися…

І ось я, як Маленький Принц, літаю галактикою з однієї планети на іншу. 

Перша зупинка – планета ...

Оріон – одне з найвідоміших та найяскравіших сузір’їв, які знаходяться в нашій галактиці. 

Раніше ця плеяда називалася Мисливець, тому що є схожою на полювача, який переслідує інше сузір’я – Заєць. Але його перейменували на Оріон, на честь героя ...

Сонце – мій фотограф… Позую поглядами, відбиваю сонячні відблиски кришталиками мого серця. Насолоджуюся, а сонце фіксує те на плівку – плівку неба… 

Світ – маленький їжачок, який тільки-но вибирається з-під поламаної стріхи власних ілюзій… 

Моє волосся дріботливо перетинали меридіани вечірнього ліхтаря. А він, як восьминіг, звабливо простягав свої щупальці. Хоча ні, знаєте,  тепер я бачу в ліхтарі метелика, чи, може,  пелюстки ромашки, чи, може,  хижі лапки павучка, який допомагає ...

День за днем темно-сірі, наче ті листки старого дерева, що росте при дорозі,  жалюзі ховають наші душі від світу…

І вогник довіри, крапелька надії,  як той останній вагон,  що завертає в невідомість,   ще живе в серці… 

Я дивлюсь вдалину,
А там небо нічне.
І здається мені,
Що воно золоте.
Приглушене світло
Ліхтарі віддають,
Хмари блукають,
Немов в космос пливуть.
Вони ваблять мене
З ними летіти,
Але я намагаюсь
Цього не хотіти.
Піддалася я все ж таки ...