Наші твори

І у світ широкий кинули:
Жорстокість у всій красі.
Вітер вже дме кілометрами
На просторах скляної душі.

Книга ніким не прочитана,
Не витримали люди облав…
Болем вода вже просочена
І трави зав’яли від травм.

Душа грішна оступається, ...

Підеш ти дорогою, іноді бігтимеш, а в якийсь момент зупинишся. Побачиш інші дороги: вони тікатимуть серпантином у гори, спускатимуться вниз до моря, бігтимуть у зворотний від тебе бік. Ними теж ходитимуть люди, бігатимуть, стоятимуть, ...

Йдемо ми в далечінь
(веселі, радісні, щасливі).
По тернях, пагорбах, низинах:
усміхнені – поборемо.

Позаду місяць поспішає
(суворий, злісний, егоїст).
Когось шукає, знищить хоче,
моторний, світить ліхтарем.

Стеляться під нами зорі ...

Їй було б набагато легше, аби не бабина традиція закривати на зиму варення. Після того, як Мирослава вдосталь набавилася з абрикосою, шишкою та вишнею, вона зачала ховати в маленьку скляну в'язницю невипадкові сльози, страхи розміром із кицьку, ...

Владислава Лісна

Стежки посеред лісу, спів птахів наді мною
(о гори, о гори, о гори!).
Сильний вітер над морем
Чи гроза над полем
(дороги, дороги, дороги)…

Іду без упину, майже знаю, що хочу
(я вже не маленька дитина).
Перехрестя доріг… ...

Вітром овіяні стежки
(перемогти, подолати, пройти).
Протоптані кимось доріжки,
Тут кожен бажає дорогу знайти.

В лісах тих темних щось мене вабить
(треба! треба іти!).
Вперті мандрівники шукають,
Хто хоче, зможе знайти.

І ця природа мене ...

Час – незворотний. Тримайся
За кожну піщинку надії.
Знайдеш ти в ній щире ненастя
Або ж нездійсненну мрію.

Вони і страшні, і тернисті
(Дороги, дороги, дороги).
Але ти візьми й порозвінчуй
Ті міфи, підтверджені Богом.

Багряність ...

Птахи співочі, надії
(дороги, дороги, дороги)
Золото-степ зеленіє,
Юності бідні небоги.

Чи то вітер, чи рев
(я себе запитаю)
Буду битись як лев,
не зазнаю одчаю.

Свіжий подих життя
(зелений, червоний, білий)
Не шукаю я укриття.
Я ...

Для кожного слово «люблю» має своє значення. Для мене ж воно особливе, таке тепле та щире. 

Люблю, коли наші погляди перетинаються, його карі очі дивляться мені просто в душу та гріють її. Ця усмішка змушує серце битися частіше…

Люблю, коли ...

Любити – усього лише слово, але має стільки значення для мене. Люблю насолоджуватися простими речами: милуватися сонячними ранками або багряно-вогняними сутінками, гуляти лісом і вдихати неймовірний запах польових квітів.  

Люблю помічати ...

Небо... У будь-яку годину воно прекрасне. Чи то пливуть м’які пухнасті хмари з яскравим сонцем наввипередки, чи то палають далекі зорі. Дивлячись на цей небесний океан, потрапляю у світ думок та уяви. Душа наповнюється приємним теплом та почуттям ...

Мироточила ікона в храмі Святого Пантелеймона. Безплемінна язичниця суворо поглядала на сльози. На які, по суті, не мала права. Вона стояла серед чужих, із покритою по-їхньому головою. Їй потрібно було знати, за що ці глибокі люди, котрі Вірують у ...

Уроджена я й викохана на теренах славної країни з «У» попереду, де різні люди водяться. Було б брехнею стверджувати, що моя натура не перейняла якісь диковинки чухраїнців. Звісно, не завжди чухаюся! Цю рису моїх побратимів намагаюся, досить успішно, ...

Має свій колір кожен листочок,
Форму і запах – то осені почерк.
Я на прогулянці лист підніму,
Між сторінками книжок покладу
І випадково пізніше знайду.
Серед зими або влітку – не знаю,
Але я осінь оцю пригадаю.
Клен, під яким я листок цей ...