Наші твори

Місто - величезний залізний звір, що притягує до себе допитливих мандрівників із холодним серцем, які ще не чітко визначилися зі способом життя. Село та його ніжна краса створені для людей із чутливою душею, справжніх поціновувачів природи, що ...

Важно не погодитися з думкою, що людина — неймовірна істота, вінець творіння, що завжди обирає власний життєвий шлях. Але як не потонути в океані егоцентричності й не проміняти неповторне на сто ерзаців у собі?
По-перше, ніколи не варто знецінювати ...

Місто забирає душу з усього живого. Плити багатоповерхівок висмоктують людське, перетворюючи тепле серце на залізну птаху, якій обрізають крила й намагаються не чути, не бачити її страждань.
Місто переховує у своїх кутках холодних роботів – ...

Хтось на осінніх канікулах їздив за кордон, хтось – в інше місто до бабусі, а я подорожувала в магічний світ книг, із головою стрибнула в паперовий всесвіт про «хлопчика, який вижив», про чаклунів, драконів, ельфів, гоблінів та єдинорогів. Мабуть, ...

Осінь.. Таке гарне слово… Літні спогади ще кружляють у повітрі, а заспані діти йдуть до школи. Листя багряніє, а перехожі одяглися в куртки й пальта – холодно на вулиці стало.

Знаєте, що осінь – творець? Найкраще побачити це можна з вікна ...

Суботній вечір. Відчиняю двері й прямую назовні, якнайдалі від сірого, чотиристінного кокона, що не відпускав мене протягом багатьох днів, а може, і тижнів. Іду назустріч пригодам. На шляху бачу тепле сонечко, що вітається своїми промінчиками, ...

Автор: Давід Тернопольський
Розмірковуючи над темою твору, я пригадав одну історію, яку розповіли друзі моїх батьків.
У нашої знайомої живуть три собаки: два здоровенні мастифи по 60 кг кожен і маленький той-тер'єр, який важить 2,5 кг. Будь-який ...

Тік-так, тік-так. Годинник вистукує ритми серця. Дін-дон, дін-дон. Північ змінює події. Розділяє на до і після. 

Птахи принесли пошту під розчинене вікно в мій світ. Конверт. А в ньому - два квитки. На автобус маршрутом «Народження - смерть». 
...

Яка різниця, скільки років твоїм кедам,
якщо ти гуляєш у них Парижем
Кузьма Скрябін
Усі люди хочуть бути щасливими, і більшість із нас вбачає своє щастя в матеріальних благах. Але є люди, які відчувають радість не від речей, а від відчуттів. Лише ...

Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла
Ліна Костенко

Душа — це маленька дитина, і кожен із нас виховує її індивідуально. Важко не погодитися з думкою, що саме інтелектуальний розвиток допомагає внутрішньому світу ...

Час... Спішить, і сам не знає куди. Нікого не чекає. Малює на вікні візерунки, нашептані долею на вушко. Сипле пісок надії крізь пальці. Кружляє в танго з потаємними думками. Видряпує дивакуваті послання на скелі. Ночами відвідує найпотаємніші сни. ...

Що спонукає людину, ризикуючи життям, підніматися на велетенські гори над моторошним урвищем, занурюватися в темні глибини океану, здійматися на повітряній кулі; затамувавши подих, спостерігати за гуркітливим водоспадом? Цікавість, жага до пізнання ...

Обличчя... Лише гіпсовий відбиток на пригніченому тлі землі. Бурхливий океан впав у тьмяні очі, а порцеляновими щоками стікають солоні ріки. Чорні, бо туш розмазується. Чаклунка Нічниця зіткала волосся з хвостів найяскравіших падаючих зірок. Хтось ...

Жовтий… Мені завжди говорить моя «Хрещена фея» , щоб я вилазила на сонце. Згодна, там тепліше, але настирно сиджу в тіні під жовтавим соняхом. І ні, не з полотна Ван Гога.
В очі впадає залитий небесним золотом степ. У нього точно палають щоки від ...