Зимовий сніг із кожною хвилиною все більше й більше ховав у крижаних обіймах машини, паркани різнокольорових будинків та маленькі вулички, які й весною ледве розгледиш.
Здавалося, незайманими залишилися лише люди, але й ті, загорнувшись у ковдру, ...
читати далі
У моїм іntermezzo завжди пахне затишною ковдрою миті, яка огортає серце. Сіра буденщина, мов кайдани, стає все важчою з кожним днем. Тернистим шляхом ідучи, не помічаю, як плине час і люди, поспішаючи в невідоме, назавжди зникають.
Та тільки ...
Кіт… Саме його мені найлегше вважати винуватцем кожного неспокійного сну. Його гострі кігтики впиваються в тіло, наче лезо, пробуджують тебе о будь-якій годині. Кожну ніч я відчуваю глибокий подих чи необережний рух свого улюбленця. Якщо не ...
читати далі
Ось і минула половина морозної зими. Сидячи біля вікна з виглядом на засніжені Карпати, хочеться залишитися в цій казці назавжди. З неба падають сніжинки, танцюючи елегантно, тендітно, чарівно... Вони летять так ніжно й легко, щоб впасти на землю й ...
читати далі
Бризки хвиль... Солона тепла вода... Білі гори загортають тебе в морську піну... Промінчики сонця лагідно торкають золотавий пісок та грають у квача зі спритними рибками.
Ти навіть не уявляєш, що може статися завтра, але вже пірнаєш у морі ...
читати далі
Життя кожної людини – переповнене морем труднощів. І, врешті-решт, настає час, коли потрібно відпочити. Коли вже не вистачає сил на подолання цього бар'єру. І тоді хочеться просто втекти.
Відпочити з найкращою подругою або ж провести цей час із ...
читати далі
Будуємо стіни
Цементно-бетонні,
Міряємо метри, метри квадратні.
Піднеси склянку — усе чутно й видно.
Родини стали сусідами по кімнаті...
Так тісно зробилося: тисне стеля.
Тулюсь до брудних і пошарпаних вікон.
Там птахи залізні біліють ...
Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.
Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап... ...
Скінчилася п'єса.
Останні ноти фальші
наповнюють легені хриплим басом.
Свідомість
годує немитими спогадами
на сніданок, обід та вечерю —
По горло сита.
Та, врешті, кращого чекати марно:
Чого боялася — на те й наштовхнулася.
Тепер вальсую в ...
Хочеться просто злетіти
Із глибин сновидінь —
Випірнути на поверхню, задихаючись.
Тікати, що є сили,
Здіймаючи пил на узбіччя
Порожньої душі.
Спогади спалені —
Не залишилось нічого, крім
Густого полинового вітру.
А може, то просто листя ...
Не ламай мені крила —
я подарую свою весну заквітчану,
Не малюй чужі портрети:
Муза тільки я!
Чуєш, як б'ється
У твоїх руках паралізоване серце:
Доживає останні дні
Нікчемного життя.
Варто лиш торкнутися крилом ненароком,
Випурхнути із ...
Жовте сонце, білі крила –
Ти така проста й красива,
Ніжні лагідні уста.
Твоя доля не проста.
На ромашку всяк надії покладає:
Чи кохає він мене, чи не кохає.
У вінку яскраво засіяє –
Може, все ж таки кохає...
Спокій ясний в голові тримай, ...
Нас звела спільна подруга... Звичайна дівчина допомогла побудувати моє щастя.
Вона познайомила нас і розчинилася в повітрі, що було дуже дивно, але коли закоханий, ти не звертаєш увагу ні на що, окрім нього. Біле, наче сніг, волосся зачарувало ...
читати далі
Надворі вже тепло... Я закінчив усі справи й тепер можу робити все, що захочу.
Чіпляю навушники й сідаю на велосипед: нарешті почуваю себе вільним. Їду сам не знаю куди, але від цього ще цікавіше. Навкруги дубовий гай, а під колесами – корінці ...
читати далі