Автор: Олексій Липенко
Розпочався день…
Дзень-дзелень!
БУ!
Будив будильник
після – умивальник
о, ранок ок
піти, і ти, і багато ще
бачать місто
у мареві
живуть наче
у вариві
повітря не колихається
хтось чимось мається
десь стоїть ...
Автор: Олексій Липенко
Розпочався день…
Дзень-дзелень!
БУ!
Будив будильник
після – умивальник
о, ранок ок
піти, і ти, і багато ще
бачать місто
у мареві
живуть наче
у вариві
повітря не колихається
хтось чимось мається
десь стоїть ...
Усі ми колись захоплювались артистами та акробатами в цирку, найрізноманітнішими танцюристами. Здавалося, вони літали по сцені, перебуваючи в стані невагомості. Та хто ж знав, що під маскою легкості криються недоспані ночі та численні тренування?
...
Усі ми чогось прагнемо, і мета в нас різна. Усе життя чекаємо щастя, а не живемо теперішнім. Ми шукаємо скарб, але не бачимо його поряд. Весь наш час витрачаємо на ілюзії, не звертаючи уваги на навколишнє.
У кожного різне поняття про скарб. І ...
читати даліЩодня ми зустрічаємо різних людей. Кожна особа унікальна й має свій стиль досягнення мети. Дехто вважає за потрібне заплатити, хтось інший віддає перевагу власним зусиллям. Але деякі люди гадають, що найефективнішим методом є маніпуляція. Вони всяко ...
читати даліДавно-давно, в дев’ятому столітті,
На березі річеньки Лтави
З’явилося наше містечко,
Що носить імення ПОЛТАВА.
Наш край розквітав рік від року.
Й таланти у ньому зростали,
Культуру, традиції, мову
Не одне століття плекали…
Роки ...
читати даліРозірви свинцеві ланцюги, зніми повідок із шиї.
Перестань гавкати на людей
І повзати на чотирьох,
Мов прислуга.
Знаєш, ти заслуговуєш чогось кращого,
Аніж холодний бульйон із кісток
Не твоїх ворогів...
Припини підкорятися !
І тоді, можливо, ...
Окуляри... Прозорі скельця, що допомагають нам чіткіше бачити світ. Вони безбарвні й не прикрашають правди. А що, як скло на очах стає рожевим? А що, як кришталик ока затягується яскравою кольоровою плівкою? Тоді твоє світосприйняття змінюється так, ...
читати даліСтупила осінь рум’яною зеленню, позолотивши кожну душу. Зазирнула в кришталеві шибки й залишила ледь помітну сіру вуаль. Провела багряним пензлем по обличчях, спрямованих ввись. На заасфальтоване небо. Розсипала бурштинові зорі землею й торкнулася ...
читати даліСкільки емоцій може викликати лиш одне слово?..
Умить душа потоне в океані небесної роси або ж злетить аж до сонця й обпече ніжні крила. Кава випадково набуде солоного відтінку, кленові віти ввечері пахнутимуть вчорашнім, залитим імлою степом, а ...
читати даліТебе люблю. Але ставлю крапку…
Що ж, маленький принц королівства брехні, я дійсно кохала самовіддано. Ні, не тебе, а театральний костюм і ту маску, що приросли плином часу до тіла. Розповім усьому світу про трояндову красу любові й ненависті в ...
читати даліСльози… початок нового, поминки минулого. Для багатьох – вихор емоцій, безжальний спосіб однієї людини бути поміченою в соціумі. Але для мене це дещо більш значиме, мотивуюче дійство, ніби чергова гра на публіку, але водночас щось інтимне, власне. ...
читати даліЗібрала всі мрії в кулак. Викинула в смітник.
Гітара. Лезо. Перерізала струни, як вени вздовж і впоперек. Як тільки можна. Блакитним стікали кров та акорди й розбивалися об кахельну підлогу у ванній.
Налила в склянку живу мелодію й виплеснула ...
читати далі