Наші твори

Придбала квитки на потяг, але він запізнюється. На годину, на день... А може, і на вічність. Валіза наповнена речами – старим мотлохом  із горища й дрібницями, які дістала з різних кишень. Кілька обгорток з-під цукерок (придбаних у крамниці вперше ...

Це буде зніяковілий весняний ранок. Крізь заплакану шибку ти бачитимеш лише безпорадну ковдру неба. Ховаючи дихання, йтимеш на кухню й звариш (за звичкою) каву з вершками. Без цукру. Тобі вже давно не було солодко. Тріпотітиме душа, а ти шукатимеш ...

Вона вальсувала, впавши сріблом на Місяць, між кришталевих заграв зірок. Примарою являється замріяним людям уві сні сьогодні, а вже завтра здійметься з Сонцем над пробудженим солодкою тишею світом.

Оксамитовими нотами переливається пісня. Про ...

Вітер гойдає посивілі від сонця трави. Літо минає так швидко й непомітно, як день змінює ніч.

Ось уранці з першим літнім променем зросли грайливі колоски жита. Червень розстелив золоту ковдру, укривши нею багату українську землю, яка звикла брати ...

Старий клен втомлено колишеться, доки його листя ніби натякає, що осінь вже близько. І здається, нічого, окрім суму й щасливих спогадів, не залишається. Уже й журлива мелодія оповила вулиці, але спробуймо хоч на хвилинку згадати, як усе починалося. ...

Яскраво-рожева ковдра вкрила вечірнє небо. Це сонце почало вже звичну йому підготовку до сну. На совість попрацювавши вдень, воно спішить передати посаду.

Саме в цей час природа перевтілюється до невпізнання. Зелений колір стає контрастнішим та ...

У своєму житті я ще нікого не кохала по-справжньому. Але почуття любові мені знайоме. Дуже люблю свою сім'ю та родичів, і дуже жаль, що ми живемо один від одного так далеко, що декого з рідних можу бачити один раз на три роки (якщо пощастить). 
...

Раніше я боялася впасти, погано написати контрольну в школі, темряви, привидів та навіть Діда Мороза. Згодом змогла подолати ці перешкоди. Вони мені ніби показали: те, чого боялися раніше, –  це тільки квіточки порівняно з тим, що буває в житті. ...

День за днем я невпинно чекаю тебе, закутавшись у марево ночі, але ти наполегливо не дістаєш накреслену карту моїх крихких думок і звертаєш із призначеного Долею шляху. Байдуже, що розтерся графіт папером і не знайдеш все одно правильного шляху. А ...

Дні крокують у вічність, але кава зранку не стає смачнішою. Може, спросоння вже вкотре плутаю цукор із сіллю? Розчинене навстіж вікно утворює портал між моїм заплямованим світом та сірим буттям механічного міста, а голуби щодня приносять усе нові ...

Через тисячу кроків, через залізничні колії довжиною з Екватор, через мить, коли падає листя, через завтрашній наш телефонний дзвінок, через одну лише пісню Льюїса Капальді я покохаю тебе. Несусвітньо. Так, що знесе голову. Стисне шию й змусить ...

Ляльки... Білосніжні фарфорові фігурки, що легко розбиваються. Як людські серця. Фіалковий рум‘янець на щоках і трояндові мальовані вуста. Синтетичне волосся, ювелірно заплетене в коси чи укладене локонами. Мережані легкі сукенки й костюмчики ледь ...

Йшла Марічка по водичку,
Щоб умити своє личко.
Зазирнула в глиб криниці -
І не стало молодиці.
Де пропала та дівчина,
Що ті очі — мов краплини,
А вуста — то цвіт троянди,
Голос — пісенька лаванди?
А Марічка під водою
Не зустрілася з бідою, ...

Півкроку до палкої осені, а на серці лише зараз скресла крига. Кажуть, ріки під льодом не замерзають, а моя душа майже весь рік закута в льодяні обійми. Та й гори здаються нижчими, ніж їх малює уява. Прірва... Падаю вниз, щоб знову злетіти. У сотий ...