Наші твори

Ступила осінь рум’яною зеленню, позолотивши кожну душу. Зазирнула в кришталеві шибки й залишила ледь помітну сіру вуаль. Провела багряним пензлем по обличчях, спрямованих ввись. На заасфальтоване небо. Розсипала бурштинові зорі землею й торкнулася ...

https://youtu.be/BRfqtmYmASI

Відеоформат твору.

Автор: Анна Лубянецька

Скільки емоцій може викликати лиш одне слово?.. 

Умить душа потоне в океані небесної роси або ж злетить аж до сонця й обпече ніжні крила. Кава випадково набуде солоного відтінку, кленові віти ввечері пахнутимуть вчорашнім, залитим імлою степом, а ...

Тебе люблю. Але ставлю крапку…

Що ж, маленький принц королівства брехні, я дійсно кохала самовіддано. Ні, не тебе, а театральний костюм і ту маску, що приросли плином часу до тіла. Розповім усьому світу про трояндову красу любові й ненависті в ...

Сльози… початок нового, поминки минулого. Для багатьох – вихор емоцій, безжальний спосіб однієї людини бути поміченою в соціумі. Але для мене це дещо більш значиме, мотивуюче дійство, ніби чергова гра на публіку, але водночас щось інтимне, власне.  ...

Зібрала всі мрії в кулак. Викинула в смітник. 

Гітара. Лезо. Перерізала струни, як вени вздовж і впоперек. Як тільки можна. Блакитним стікали кров та акорди й розбивалися об кахельну підлогу у ванній.

Налила в склянку живу мелодію й виплеснула ...

Придбала квитки на потяг, але він запізнюється. На годину, на день... А може, і на вічність. Валіза наповнена речами – старим мотлохом  із горища й дрібницями, які дістала з різних кишень. Кілька обгорток з-під цукерок (придбаних у крамниці вперше ...

Це буде зніяковілий весняний ранок. Крізь заплакану шибку ти бачитимеш лише безпорадну ковдру неба. Ховаючи дихання, йтимеш на кухню й звариш (за звичкою) каву з вершками. Без цукру. Тобі вже давно не було солодко. Тріпотітиме душа, а ти шукатимеш ...

Вона вальсувала, впавши сріблом на Місяць, між кришталевих заграв зірок. Примарою являється замріяним людям уві сні сьогодні, а вже завтра здійметься з Сонцем над пробудженим солодкою тишею світом.

Оксамитовими нотами переливається пісня. Про ...

Вітер гойдає посивілі від сонця трави. Літо минає так швидко й непомітно, як день змінює ніч.

Ось уранці з першим літнім променем зросли грайливі колоски жита. Червень розстелив золоту ковдру, укривши нею багату українську землю, яка звикла брати ...

Старий клен втомлено колишеться, доки його листя ніби натякає, що осінь вже близько. І здається, нічого, окрім суму й щасливих спогадів, не залишається. Уже й журлива мелодія оповила вулиці, але спробуймо хоч на хвилинку згадати, як усе починалося. ...

Яскраво-рожева ковдра вкрила вечірнє небо. Це сонце почало вже звичну йому підготовку до сну. На совість попрацювавши вдень, воно спішить передати посаду.

Саме в цей час природа перевтілюється до невпізнання. Зелений колір стає контрастнішим та ...

У своєму житті я ще нікого не кохала по-справжньому. Але почуття любові мені знайоме. Дуже люблю свою сім'ю та родичів, і дуже жаль, що ми живемо один від одного так далеко, що декого з рідних можу бачити один раз на три роки (якщо пощастить). 
...

Раніше я боялася впасти, погано написати контрольну в школі, темряви, привидів та навіть Діда Мороза. Згодом змогла подолати ці перешкоди. Вони мені ніби показали: те, чого боялися раніше, –  це тільки квіточки порівняно з тим, що буває в житті. ...