Наші твори

Минали роки… На вулицях з'являлося все більше транспорту, нових облич. Проте ці зміни не торкалися старого собаки. Його знали всі, та ніхто не звертав особливо уваги: ходить і нехай ходить… Та він усе своє життя шукав вихід із цього темного лісу ...

І знову сиджу над холодною прісною чашкою кави. Складаю шматочки пазлів серця докупи, щоб спробувати ще раз пізнати силу кохання. Справжнього. Але, на жаль, щоразу розбивається серце все на більше скалок. Колись (сподіваюся, не скоро) воно ...

Тихенько й ніжно за спиною ти відчуєш ледь помітне дихання. Воно  наповнене якимось незвичним холодом, пронизує тіло, прошиває тоненькою ниточкою емоцій твоє гаряче серце, яке несміливо здригається з кожним подихом.

Ти впізнаєш ці обійми з ...

Давня людина завжди звеличувала силу нашої Землі. Сприймала її як божество, поклонялася, створювала тотеми. І ось уже давній неандерталець еволюціонує в людину розумну. Хомосапієнс ставить під сумніви могутність природи, але чи варто?

У дитинстві ...

Зупинися на хвилину! Куди ти йдеш? Зачекай на мене!..

Але ти пішов... Залишив по собі лише шрами на серці. Мій світ розбився в одну мить на міріади уламків. Я ніколи, до сьогодні, не відчувала такого сильного болю. Розумію, ти не винен, але чому ...

Я живу в неповторній Полтаві. І ось одного разу, прогулюючись рідними вуличками, задумалася: «А як зробити наше місто кращим?»

Особисто мені перше, що впадає в око, – це природа: дерева й квіти. У Полтаві чимало парків, алей чи просто клумб. Але ...

Люблю Полтаву, вона дуже гарне місто, але все одно не вистачає багатьох факторів, щоб назвати її найкращим містом.

Візьмемо до уваги покинуті будівлі, що трапляються на кожному кроці. Кадетський корпус, наприклад, простояв без належного нагляду ...

ХХІ століття... Біжимо кудись, спішимо... Окрім своїх справ, не помічаємо нічого...

Природні пейзажі замінили кам'яні джунглі, де, на жаль, усе менше й менше дерев та квітів. Але, ідучи, зупинись! Побач силу деревця, яке пробивається крізь ...

Ти коли-небудь намагався побачити щось незвичайне в буденному?  Можливо, треба зупинитися на мить і подивитись навкруги? Ти ж маєш уяву! Тож користуйся нею! І побачиш багато цікавого й такого манливого...

Озирнувшись навколо себе, просто ...

Прохолодно... Час від часу дощить, а ми райдугу в калюжах бачимо. Краплі дощу стікають з листочків, та потроху з-за хмар починає виглядати сонечко, готове до приходу весни. Дерева оживають, уже видніються рожеві квіточки, які, наче кольорова цукрова ...

Сьома тридцять… Апельсиновий фреш із хрустким круасаном і гарячою кавою з молоком. З усіх телеканалів і радіо лунає прогноз погоди на тиждень. За вікном різнокольорові парасольки пливуть весняними калюжами, а на обличчі людей світить яскрава ...

Дзеркало... Скільки змін відображає його гладка поверхня! Не звичайні лінії, риси, а почуття, емоції. Хто там зараз, на тому боці? Пам'ятаю, коли вперше усвідомив своє власне відображення. Наївний дитячий погляд, допитливість і цікавість перед ...

Підходячи до дзеркала, ніколи не знаєш, кого побачиш перед собою: життєрадісного юнака чи сумного хлопчину. Це залежить від подій, що відбулися цього дня. У дзеркалі ми бачимо відображення своєї душі, думок та найпотаємніших бажань.

Одного дня, ...

Чи були ви в місці, де мимоволі затамовуєш подих? Саме такою пам'яткою є Краєзнавчий музей - неперевершений зразок українського модерну. 

За ініціативою Василя Докучаєва 1891 року Михайло Олеховський розробив план майбутнього шедевру - і музей ...