Наші твори

Незважаючи на те, що живі організми повністю сповнені водою, у нас ще вистачає місця на океан емоцій та почуттів. Спершу ми ніби маленький струмочок, що невпинно біжить назустріч перешкодам, сповнений силою творити добро на своєму шляху. Із кожним ...

Складаю почорнілі крила до купи всілякого мотлоху. І кого намагалася надурити? Міллю поточені, поламані, а я вперто силуюся злетіти хоч би на одному. Та не стати мені тією загадковою дев’ятою планетою, бо кожен другий заплямовує пір’я ворожістю, а ...

Мама! Ти ж знаєш, що ти найкраща? До тебе завжди можна звернутися, а поруч не страшні ніякі монстри під ліжком. Матусю, ніколи не сумуй, я не хочу бачити твої мокрі очі, незважаючи на те що вони завжди прекрасні. Рідна моя, вибач! Я багато разів ...

Дивуюсь світові: розкішне весняне небо розкинуло всі свої барви, намагаючись зробити перший світанок по-справжньому мальовничим... 

Минула зима, лід скресає, виблискуючи рясними краплинками поту, калюжі тимчасово захоплюють у свої володіння ...

Пливучи в золотому морі, ми не бачимо нічого навкруг. Мільйони поодиноких листків повільно падають на осінній килим – готуються до нового етапу життя. І навіть не здогадуючись про свою унікальність, зливаючись із сотнями собі подібних. А все тому, ...

Усе в нашому світі має тісний зв'язок між собою: дивлячись на небо, ми спостерігаємо віддзеркалення власної душі... Мільйони зірок – мільйонна кількість моментів і спогадів, що супроводжують упродовж усього шляху; чорні діри всередині галактик – ...

Стомлені, знесилені від тяжкої селянської праці, вони покидають рідну землю, що вже не родить щедро... Їдуть за океан у пошуках кращого життя... Їдуть і навіть не знають, що їх чекає на чужині. Так важко покидати батьківську хату, у якій лунала ...

Останній день, щоб залишитися живою. Та прогулянка, яка добігала кінця. Приречені стосунки. Ні краплі відваги в очах. Лише вітер у голові та сотні думок.

Відвези мене до лісу та закопай, бо день догоряє. Ти ж цього хотів! Ніяких слів, лиш ...

Довго я думав, що саме є заповітною "струною моєї душі". І врешті-решт вирішив: це… український борщ. Так-так, справжнісінький борщ. Саме той: буряковий смачненький борщ, із цибулькою й пампушками. Але без сметани, бо, як казав мій прадідусь, "ця ...

Тиша, повна напруження й сірих тіней ночі... Тільки ми наодинці.

Ти так майстерно перебираєш струни віолончелі, ніби створюєш мелодію нашого кохання. Мій подих завмирає від цієї гри. Я захоплена тобою, красою твоїх рухів, поглядом ясних, наче ...

Що можна побажати людині, яка готує найсмачніші сніданки й прекрасна, немов перша квітка весни, яка, посміхаючись, робить цей світ на крапельку добрішим й знає всі твої улюблені книжки напам’ять, яка закінчує твої думки й любить бешкетувати разом з ...

Еміграція – це похорони,
після яких життя продовжується далі
Тадеуш Котарбинський
Чи часто, їдучи в громадському транспорті, прогулюючись містом, ти бачиш різноманітні білборди й просто живописні фотографії «райського куточка», які закликають до ...

Я не впевнена, що люди вміють забувати. Стерти з пам’яті того, хто надавав життю сенс, чиї слова здіймали торнадо метеликів, а блискавка в очах залишала опіки літнього дощу. Неможливо... неможливо просто відпустити, піти, не сказавши ні слова.

Є ...

Наскільки вміло ти перебираєш струнами! Мені до такої віртуозної гри ще далеко. Я поки що граю лише на одній струні – струні мого життя.  Чи виходить у мене? Ну, скажімо так: я не струнний музикант, а, радше, духовий чи барабанний... Але стараюся, ...